Притча на 1 дію

Імре Кальман

МАРІЦА

Оперета на дві дії

Юрій Дімітрін
Переклад п’єси і віршів В.Шевченка

Диригент – Юрій Бєднік
Художник – Ірина Кохан
Хореограф – В’ячеслав Івлюшкін

Одна із кращих оперет угорського композитора Імре Кальмана присвячена одвічній темі кохання і пошуку щастя. Багата графиня Маріца Самоші, стомившись від залицянь полювальників за її приданим, дає оголошення у газеті про уявне весілля з

 вигаданим женихом Коломаном Зупаном, запозичивши ім’я з оперети «Циганський барон» Й.Штрауса. Яким же було здивування Маріци, коли наречений матеріалізувався і приїхав просити її руки. Однак, далеко від міської суєти, серед дивовижної природи і танців циган нарешті зустрівся Він! Але невже і його, управляючого маєтку графині, цікавлять тільки гроші?

Ольга Радочинська (Маріца)

Ольга Радочинська (Маріца), н.а.У. Василь Крачковський (Тассіло)

н.а.У. Василь Крачковський (Тассіло), Яна Корольова (Ліза)

Фото М.Сухопара

Яна Корольова (Ліза), Максим Кузнецов ( Зупан)

Яна Корольова (Ліза), Максим Кузнецов (Зупан)

Галина Самара (Циганка), Ольга Радочинська (Графиня Маріца Самоші)

Артисти балету

Олексій Коваленко і Лісняк Марина

Максим Кузнецов (Зупан), Ольга Радочинська (Маріца), з.а.У. Валерій Мойсеєнко (Моріц)

з.а.У. Валерій Мойсеєнко (Моріц), з.а.У. Наталя Тафі (Графиня Цецилія)

Ольга Радочинська, н.а.У. Василь Крачковський 

                                                                                         фото В.Шевченка

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

МАРІЦА САМОШІ, графиня – Ольга РАДОЧИНСЬКА

ТАССІЛО ЕРДЕДІ, граф –  нар. арт. Укр. Василь КРАЧКОВСЬКИЙ

ЛІЗА ЕРДЕДІ, його сестра – Яна КОРОЛЬОВА

КОЛОМАН ЗУПАН – Максим КУЗНЕЦОВ

МОРІЦ Популеску Крохбах, барон – засл. арт. Укр. Валерій МОЙСЕЄНКО,

МІХАЙ, дворецький – засл. арт. Укр. Володимир БЕРЕЖНИЦЬКИЙ,Володимир НОСКО

ЦЕЦИЛІЯ, графиня, тітонька Тассіло – засл. арт. Укр. Наталія ТАФІ

ПТЮЧКА, суфлер –

ЦИГАНКА – Людмила КУСАКІНА

Галина САМАРА

Головною постаттю у виставі є молодий Тарас Шевченко –
випускник Петербурзької академії мистецтв, який поступово

набував слави художника, уже написав певну кількість своїх
віршів-шедеврів, закохувався у жінок, мав акторські здібності.
Жанр нашого дійства оригінальний – вистава-концерт. На балу у
князя Рєпніна звучать поезія Кобзаря та пісні на його вірші у
виконанні як дворян, так і служниць та кріпаків. Ну, а який же бал
без танців? Артисти драми та балету у вишуканому вбранні під
чарівну музику живого оркестру переносять глядача у далекі 40-і
роки ХІХ століття. Персонажі у виставі-концерті як історичні, так і
вигадані.

Сценарій, постановка та сценографічна ідея – нар. арт. України
Лідія Кушкова. Диригент – Юрій Бєднік.
Хореографія – Віталій
Капля.
У виставі звучать поезія великого поета Т.Шевченка, а також
пісні на його вірші.

Прем’єра відбулася 9 березня 2006 року.
Тривалість вистави – 1 год.

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

ТАРАС ШЕВЧЕНКО – Влад ОЛІЙНИК

КНЯЗЬ РЄПНІН – нар. арт. України Михайло ЧЕРНЯВСЬКИЙ

КНЯГИНЯ РЄПНІНА – засл. арт. Укр. Оксана Петровська

ВАРВАРА, їх дочка, княжна – Вероніка ГОЛОВАНЬОВА

Петро ЗАБРУДСЬКИЙ (дворянин) –   Володимир КРАВЧЕНКО

Іван ГОРДІЄНКО, дворянин    –   Сергій ГОРДЕЛЬЯНОВ

Граф БОБРИНСЬКИЙ – Дмитро ПРИЩЕПО

Князь ГОЛОВАТСЬКИЙ – заслужений артист України Вілен ГОЛОВКО

МАРИНА, кріпачка – засл. працівник культури Марія ПРОЦЕНКО

КАТРЯ, служниця – Яна КОРОЛЬОВА

СЕСТРИ, кріпачки – засл. арт. України Світлана СУШКО

Ольга РАДОЧИНСЬКА

Людмила КУСАКІНА

Олена ЗАВГОРОДНЯ

Гості, музики – артисти балету та оркестру

Влад Олійник (Тарас Шевченко), Володими Кравченко (Забрудський)

Яна Корольова (Катря)

В.Кравченко (Забрудський), С.Гордельянов (Гордієнко), Д.Прищепо (Бобринський)

В.Олійник (Т.Шевченко), В.Голованьова (Варвара)

В.Олійник (Тарас), з.а.У. Оксана Петровська (Княшиня Рєпніна)

з.а.У. Вілен Головко (Головатський)

н.а.У. Мих. Чернявський (Рєпнін)

Сцена з вистави

Фото В.Шевченка

<< назад

“ДОКИ СОНЦЕ ЗІЙДЕ – РОСА ОЧІ ВИЇСТЬ!

Прислів’я та приказки — джерело мудрості кожного народу

Драма на 2 дії

Режисер-постановник – народна артистка України Лідія Кушкова.
Хормейстер – засл. працівник культури України Павло Роздайбіда.
Балетмейстер – Олексій Коваленко

Вистава за п’єсою видатного українського класика Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», яка вперше була опублікована у 1903 році, порушує проблему соціальних взаємин у пореформеному селі. Драматург акцентує увагу на тому, що очікувана і закріпаченими селянами, і передовими освіченими колами реформа 1861 р. не виправдала пов’язаних з нею сподівань. Драматург викриває всю потворність життя панської сім’ї Воронових, які і в пореформених умовах не відмовилися від кріпосницького способу життя. У драмі яскраво відтворено панський побут, розбещеність, моральний бруд, душевну мізерність, невігластво мешканців поміщицьких гнізд.

П’єса нагадує нам, що найголовніше – це вiрнiсть своїм моральним законам. Їх дотримувалися нашi прадiди довгi столiття, i до них нам треба повертатися. За жанром спектакль нагадує мелодраму – тут і пристрастi, і драматичнi ефекти пiд час зображення перешкод на шляху до щасливого життя Оксани й Бориса.

Сценографія за задумом режисера і художника Станіслава Петрвоського (Київ) досить скромна і лаконічна із домінуванням чорного кольору, яка відповідає жанру і назві вистави “Доки сонце зійде…”, підкреслює ідею вистави:  з проголошеним звільненням селян не зійшло для них сонце радісного життя !…

Вероніка Голованьова (Оксана), засл. арт. України Оксана Петровська (Воронова)

Сергій Гордельянов (Поварьонков)

Засл. арт. Укр. Володимир Бережницький (Воронов)

З.а.У. Оксана Петровська (Воронова)

Тривалість вистави: 2 год. 20 хв.

І.Нечуй-Левицький

КАЙДАШЕВА СІМ’Я

Трагікомедія на 2 дії

Режисер-постановник – нар. арт. України Лідія Кушкова
Художник-постановник – Станіслав Петровський
Хореограф – В’ячеслав Івлюшкін
Хормейстр – Павло Роздайбіда

За визначенням І. Франка, повість «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-
Левицького «з погляду на артистичне змалювання селянського життя
і добру композицію належить до найкращих оздоб українського
письменства». Наш театр, повністю поділяючи цю думку, вирішив перекласти прозаїчний матеріал мовою театру і запропонувати, Вам, шановний глядачу, зазирнути у подвір’я типової української сім’ї 19- го століття, що у селі Семигори, біля річки Росі. Багато води утекло з тих пір, проте й сьогодні так само важко уживаються кілька хазяйок під одним дахом, і сьогодні часто-густо можна почути на солідній відстані «інтелігентні дискусії» сучасних сусідів-Кайдашів. Чи не так? Проблема сім’ї – проблема суспільства. Можливо, Кайдашева сім’я є уособленням взагалі усього людства на планеті, яке постійно не може щось поділити між собою?

На вас чекають сміх крізь сльози, народні пісні на чотири голоси, справжній весільний обряд, адже режисер вистави сама родом з Черкащини, де і відбуваються події. Щире бажання Марусі Кайдашихи вдало одружити своїх захвалених синів та поділитися своїм життєвим досвідом із невістками не здійснюється: Мотря, дружина старшого сина Карпа, вивались такою брикливою, що палець до рота не клади. Молодша невістка Мелашка, не вміє нічого робити… як тісто замісить «хоч коники з нього ліпи…» Усі сварки і незгоди у сімейних стосунках досягають свого апогею у фіналі, коли голова сімейства, Омелько Кайдаш, спивається і гине, а груша у дворі, яка рясно родила, на жаль, всихає…

У 2015 році вистава була показана за кордоном у Празі (Чехія) та Зеленій Гурі (Польща).

Віктор Шевченко

Тривалість вистави: 2 год. 20 хв.

Дійові особи та виконавці:

ОМЕЛЬКО КАЙДАШ – Яків Ткаченко

МАРУСЯ КАЙДАШИХА – засл. арт. Укр. Оксана Петровська

КАРПО, їх старший син – Василь Петрушко

ЛАВРІН, їх молодший син – Максим Кузнецов

МОТРЯ, дружина Карпа – засл. арт. Укр. Ірина Медяник

ДОВБИШ – нар. арт. Укр. Григорій Маслюк

батьки Мотрі ДОВБИШИХА – нар. арт. Укр. Неля Ніколаєва

МЕЛАШКА, дружина Лавріна – Яна Корольова

БАБА ПАЛАЖКА – засл. арт. Укр. Наталя Тафі

БАБА ПАРАСКА –   Марія Проценко, засл. працівник. культ. Укр.

ПРОЧАНИН – Ярослав Безкоровайний

з.а.У. О.Петровська  – Кайдашиха

з.а.У. Ірина Медяник (Мотря), Яна Корольова (Мелашка)

Яна Корольова (Мелашка)

Фото М.Сухопара

з.а.У. Ірина Медяник (Мотря), Василь Петрушко (Карпо)

У центрі: з.а.У. Наталя Тафі (Палажка), з.п.к.У. Марія Проценко (Параска)

Сцена з вистави

Фото В.Шевченка

 Драма-феєрія на 2 дії
Режисер-постановник – нар. арт. України Лідія Кушкова
Художник – Володимир Миколюк
Художник по костюмах – Олена Процька
Композитор – Валентина Мартинюк

Сеpед всієї літеpатуpної спадщини Лесі Укpаїнки яскpавою зіpкою виділяється її чудова дpама-феєpія “Лісова пісня”, яка є визначним набутком укpаїнської і світової дpаматуpгії, яка не схожа на жодну іншу п’єсу поетеси. В ній втілилася любов поетеси до pідної Волині, її pоздуми пpо невмиpущість духовної кpаси. Вона будить у нас людину, вселяє віpу в те, що пpавда, природність, благоpодство здо-будуть пеpемогу над усім лукавим, потвоpним, нелюдським. 

В основі головного конфлікту «Лісової пісні» лежить вічна
суперечність між високим покликанням людини й тією буденщиною, яка часто руйнує поезію людської душі. Драма переповнена образами, створеними народною уявою і реальними особами. Мавка — дівчина з лісу. Пробуджена до життя весною та грою на сопілці Лукаша, вона оживає. З багатою, щедрою душею прийшла Мавка до людей. Від
чистого кохання розквітає та збагачується душа «людського
хлопця» Лукаша. Але на перешкоді їхнього щастя стоять буденні людські клопоти, які поступово засмоктують у своє болото Лукаша. Меркне в його душі все прекрасне, властиве його поетичній натурі.

Тривалість вистави: 2 год. 30 хв.

Фото Іллі Гетіка з оновленої вистави 25.02.2021 року:

Засл. арт. Укр. Володимир Бережницький (Дядько Лев), Олег Олексишин (Лукаш)

Олександра Івлюшкіна (Мавка), Олег Олексишин (Лукаш)

Засл. арт. Укр. Неля Ніколаєва (Мати Лукаша), Олександра Івлюшкіна (Мавка)

Олександра Івлюшкіна (Мавка), Ольга Радочинська (Русалка польова)

Вероніка Голованьова (Килина), Олег Олексишин (Лукаш)

Олег Олексишин (Лукаш), Вероніка Голованьова (Килина)

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

МАВКА  – Олександра Івлюшкіна, Вікторія Приліпко

ЛУКАШ  –  Олег Олексишин

ДЯДЬКО ЛЕВ –    засл. арт. України Володимир Бережницький, засл. арт. України Валерій Мойсеєнко

МАТИ ЛУКАШЕВА – засл. арт. України Нелля Ніколаєва, засл. арт. України Ірина Медяник

КИЛИНА – Вероніка Голованьова, Ольга Онискевич

ЛІСОВИК – Максим Подорожний , Володимир Кравченко

ПЕРЕЛЕСНИК – Василь Петрушко, Володимир Кравченко

ТОЙ, ЩО В СКАЛІ СИДИТЬ     –   нар. арт. України Григорій Маслюк

ТОЙ, ЩО ГРЕБЛІ РВЕ   –    нар. арт. України Василь Крачковський, Влад Олійник

ВОДЯНИК  –    засл. арт. Укр. Вілен Головко, Влад Олійник, Богдан Діденко

РУСАЛКА ПОЛЬОВА –  Ольга Радочинська, Людмила Кусакіна

РУСАЛКА ВОДЯНА – Галина Самара, Анна Мерінкова

СИН ЛУКАША (хлопчик) –  Андрій Кузьменко, Марія Волкова

КУЦЬ –    Володимир Носко, Ярослав Безкоровайний

ДОЛЯ –   засл. прац. культ. Укр. Марія Проценко, Наталія Гаврикова

[

Музична феєрія на 2 дії
Режисер-постановник – нар. арт. України Лідія Кушкова
Диригент – засл. діяч мистецтв України Юрій Бєднік
Художник – Станіслав Петровський
Хормейстер – засл. прац. культ. України Павло Роздайбіда

Заслужені артисти України Валерій Мойсеєнко (Писар), Оксана Петровська (Своячениця)

Панночка (Ольга Радочинська)

Сцена з вистави

Музична феєрія «Майська ніч» – інсценізація повісті «Майська
ніч, або утоплена» великого письменника Миколи Гоголя у
постановці режисера, народної артистки України Лідії Кушкової.
Левко, син голови звичайного українського села, хоче одружитися з
дівчиною Галею, проте батько уперто не дає згоди, бо і сам поклав
своє єдине око на красуню. Звичайно, адже все розквітає навкруги,
щебечуть солов’ї, а співати під вікнами та залицятися до дівчини
голова може не гірше свого сина. За цим заняттям і застає Левко
батька. Левко разом із друзями вирішує приструнити батька-
ловеласа, котрий до того ж має таємні стосунки із свояченицею.
Хлопцю на допомогу, як і у багатьох творах М.Гоголя, приходять
темні сили і міфічні істоти – Левко переодягається у вивернутий
чорний кожух, хлопці запасаються потойбічними атрибутами і
роблять гармидер у батьковій хаті. Голова з Писарем ідуть на пошуки
страшного чорного кожуха, в якому згодом виявляються то
Своячениця, то п’яний Каленик, який ніяк не може знайти своєї хати.
Втікаючи від переслідувань батька і його команди, Левко потрапляє
в підводне царство, де утоплена Панночка-русалка дає йому ключ ,
який приносить йому щастя із своєю коханою Галею.

Фантасмагорія та містика у комедії по-чудернацьки переплітаються з реальністю. Легкий добродушний гумор, чарівні пісні на фоні чудового сценічного оформлення переносять у казковий світ української минувшини.

Дата прем’єри – 23 вересня 2010р.

Тривалість вистави – 2 год. 30 хв.

І.Карпенко-Карий

МАРТИН БОРУЛЯ

Комедія на 2 дія

Постановка та музичне оформлення – Петро ЛАСТІВКА, засл. діяч мистецтв                                                                             України

Художник-постановник –  Богдана БОЧКАЙ

Виконавчий художник – Володимир БОБРОВ, засл. працівник культури України

Людині властиво прагнути до кращого, вищого. Проте, не завжди людина ставиться до себе самокритично, не завжди усвідомлює, що для отримання статусу дворянина не вистачає елементарних знань і з трьома класами освіти нема чого пхатися до вищого світу, до влади. Лише глибокі знання, внутрішня  культура, природній розум, духовність врятують нас від невігластва, неуцтва, помилок, а, можливо, й усіх  лих у житті!  Про це наша комедія класика  української літератури ХІХ ст. Івана Карпенка-Карого.

                                                                                                             П.Ластівка

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

МАРТИН БОРУЛЯ, багатий шляхтич – нар. арт. України Василь КРАЧКОВСЬКИЙ

ОМЕЛЬКО, наймит Борулі – нар. арт. України Григорій МАСЛЮК

ПАЛАЖКА, його жінка – засл. арт. Укр. Оксана ПЕТРОВСЬКА

МАРИСЯ, їх дочка – Яна КОРОЛЬОВА

СТЕПАН,  син їх, канцелярист земського суду – Дмитро ПРИЩЕПО

ГЕРВАСІЙ ГУЛЯНИЦЬКИЙ, багатий шляхтич – засл. арт. Укр. Вілен ГОЛОВКО

засл. арт. Укр. Володимир БЕРЕЖНИЦЬКИЙ

МИКОЛА, його син, парубок – Василь ПЕТРУШКО

НАЦІЄВСЬКИЙ, регістратор з ратуші – нар. арт. України Віктор ГУНЬКІН

ТРАНДАЛЄВ, повірений – Максим ПОДОРОЖНИЙ

ТРОХИМ, наймит Борулі – Ярослав БЕЗКОРОВАЙНИЙ

.

н.а.У. В.Крачковський (Боруля), з.а.У. О.Петровська (Палажка)

Франcуа Кампо

Переклад Олексія Дроздовського

Ред. Віктора Шевченка

МИЛІ ДІТКИ

Французька комедія на 2 дії

Режисер – нар. арт. України Лідія Кушкова
Художнє оформлення – засл. працівник культури Володимир Бобров

         Елеґантний француз Жорж Дюруа все ж таки наважився покинути дружину Соланж і переїхати до своєї звабливої коханки Жізель. Пара збирається поїхати відпочивати в теплі краї…. як раптом – дзвоник і на порозі по черзі з’являються несподівані гості – діти Жоржа. Плани коханців різко змінюються і закручується кумедний французький мелодраматичний сюжет…

                                 Дійові особи та виконавці:
ЖОРЖ – засл. арт. Укр. Валерій МОЙСЕЄНКО

ЖІЗЕЛЬ, коханка Жоржа – засл. арт. Укр. Ірина МЕДЯНИК

ЖОЗЕФІНА, служниця Жізель – Наталя ГАВРИКОВА

КРІСТІН, дочка Жоржа – Олександра Івлюшкіна

П’ЄР ­, син Жоржа – Василь ПЕТРУШКО

СОЛАНЖ, дружина Жоржа – засл. арт. Укр. Наталя Тафі

МАДАМ ГІБЕР –  засл. арт. Укр. Оксана ПЕТРОВСЬКА

ЗУРА – Галина САМАРА

ЖЕНИХ МАДАМ ГІБЕР – Ярослав БЕЗКОРОВАЙНИЙ

Прем’єра відбулася 25 жовтня 2013 року.

Тривалість вистави 2 год. 15 хв.

Драма на 2 дії

Режисер-постановник – нар. ар. України Лідія Кушкова,
Художник-постановник – засл. прац. культури України
Володимир Бобров
Хореографія – Валентина Грекова

Тема людських взаємин і суспільних відносин, як за часів Кобзаря, так і сьогодні гостро прослідковується у нашому житті. Непорозуміння, обман і навіть зрада хвилювали героїв Шевченкової п’єси «Назар Стодоля», хвилюють ці проблеми і нинішніх українців.

Вистава була поставлена у 2001 році до 10-річчя незалежності України.

Спектакль неодноразово схвально висвітлювався на
сторінках вітчизняних газет. Один з критиків визначив жанр вистави як детектив через стрімкий розвиток сюжету і уміння акторів тримати глядача у напрузі протягом усього дійства. Наш театр, окрім багатьох міст України, двічі давав «Назара Стодолю» у столиці держави місті Києві. У 2004 році виконавці головних ролей нар. арт України Г.Маслюк (Хома Кичатий) і засл. арт. України Валерій Мойсеєнко (Назар) отримали свої почесні звання. У 2013 році виставу було оновлено.

Тривалість вистави: 2 год.

Драматична поема
Режисер-постановник – нар. арт. України Лідія Кушкова
Виконавчий художник – засл. працівник культури України
Володимир Бобров
Поезію Лесі Українки читають актриси Світлана Сушко,
Наталя Гаврикова

Драматична поема Лесі Українки «На полі крові» (1909)
пропонує нестандартний погляд на історію зради Іуди. Згідно з
апокрифічною версією, на яку спиралася поетеса, він, продавши
Христа, не повісився, а купив за отримані гроші клапоть неродючої
землі біля Єрусалима. На цій території Леся Українка змальовує
зустріч і бесіду двох дійових осіб: Іуди і Прочанина, яка переходить
у філософську та морально-етичну дискусію. На основі самоаналізу
Іуди, його переконань досліджується анатомія зради, трагедія
людини, нездатної піднятися до висот духу.

 До якого б самозахисту
не вдавався Іуда – виправдати зраду неможливо. Не менш страшне за
самогубство – руйнація і розпад особистості.

Тривалість вистави – 1 год 10 хв.

Моновистава за творами поетеси
Автор ідеї та виконавиця –засл. прац. культури України Марія Проценко
Режисер-постановник – нар. арт. України Лідія Кушкова
Сценічне оформлення – Тетяна Котенко
Звукорежисер – Костянтин Сосідка
Художник по світлу – Тетяна Громова
Помічник режисера – Григорій Радзюк

Прем’єра відбулася 12 лютого 2015 року.

Тривалість вистави – 1 год. 20 хв.

Іван Котляревський

Музика Миколи Лисенка

“НАТАЛКА ПОЛТАВКА”

(Українська опера на 2 дії)

Режисер – народна артистка України Лідія Кушкова

Художник – засл. працівник культури  України Володимир Бобров

Диригент – засл. діяч мистецтв України Юрій Бєднік

П’єса «Наталка Полтавка» написана І.Котляревським для
потреб Полтавського театру 1818 р. – саме тоді, коли драматург перебував там на посаді керівника. Глядач українського театру був найрізноманітніший, але І. Котляревський хотів бачити в театрі найбільше простолюдина, тому основою для його п’єси стала жива дійсність, тогочасне народне життя, і героїв він обрав також з народу.

Конфлікт у творі вибудовується з двох сюжетних ліній: перша – Наталка любить бідного парубка — сироту Петра, кілька років чекає на нього. На перешкоді до щастя закоханої пари стає соціальна нерівність. До Наталки сватається пан
Возний — це друга сюжетна лінія.

Пісні у виставі не просто окремі музичні номери, як у тогочасних комічних операх, а й головний засіб розкриття характеру персонажа, почуття. Пісні у п’єсі перенесені з
фольклору і написані самим автором. “Ой я дівчина Полтавка”, “Сонце низенько” до друку п’єси стали популярними і вважаються народними.

Прем’єра – 26 березня 1997 року.

Тривалість вистави: 1 год. 40 хв.

\

Фото В.Шевченка

Р. Галушко

“ЗАРАДИ ЛЮБОВІ”

Драма на 2 дії

Режисер-постановник – нар. арт. України Володимир Саранчук
Художник-постановник – Володимир Миколюк
Музичне оформлення – Юрій Іщенко
Асистент режисера – засл. арт. Укр. Валентина Сушко

Звичайна сім’я, бабуся виконує всі забаганки дочки Ніни, внучки Іри, з любов’ю готує обіди, робить все для молоді. У дітей життя без клопоту, а в очах бабусі — печаль, тому що уже більше 50 років вона чекає свого єдиного, коханого мужчину з часів війни. Те, що її щастя повернеться до неї — надія і віра її життя. Про це свідчить портрет судженого, з котрим щодня вона розмовляє. І раптом, одного дня він повертається! Тоді всі члени сім’ї дізнаються, що бабуся непроста жінка, на війні відважно боролася з фашизмом, а також вміє зберегти, як святиню, вірність…

Вистава демонструє глядачу, що таке – справжнє кохання,
велич людського духу, героїзм.

Тривалість вистави: 2 год. 15 хв.

нар. арт. Укр. Віктор Гунькін (Вікентій Максимович), н.а.У. Григорій Маслюк (Борис)

Микола Іванович – засл. арт. України Вілен Головко, Бабуся – засл. арт. України Оксана Петровська

Фото М.Сухопара

Бабуся – засл. арт. України Оксана Петровська, Іра – Олександра Івлюшкіна

засл. арт. України Оксана Петровська (Бабуся), н.а.У. Григорій Маслюк (Борис)

Ніна – засл. арт. України Ірина Медяник, Іра – Олександра Івлюшкіна

засл. арт. України Оксана Петровська (Бабуся), Іра – Олександра Івлюшкіна

Ніна – засл. арт. України Ірина Медяник, н.а.У. Григорій Маслюк (Борис)

Фото Іллі Гетіка

Дійові особи та виконавці:

Бабуся – засл. арт. України Оксана Петровська

Ніна, її дочка – засл. арт. України Ірина Медяник, Галина Самара

Борис – нар. арт. України Григорій Маслюк

Іра – Олександра Івлюшкіна

Толик – Срегій Гордельянов, Олег Олексишин

Микола Іванович – засл. арт. України Вілен Головко, нар. арт. Укр. М.Чернявський

Вікентій Максимович – нар. арт. України Віктор Гунькін, Володимир Носко

Ася Котляр

переклад з російської Гр.Богомаза-Бабія

 «НАША КУХНЯ»

Драма 80-х і сьогодення

Постановка та музичне оформлення – Григорій БОГОМАЗ-БАБІЙ

Художник – постановник – Олена ЯРЕМЕНКО-КРУТЬКО

Ася Котляр (Майя Тараховська) народилася в Україні, в містечку Ізяслав Хмельницької області 1963 року в звичайній єврейській сім’ї, яка переїхала до Клайпеди, (Литва ) коли їй був один рік. Театром захоплюється із дитинства, хотіла вступати до театрального ВУЗу.  Після закінчення педагогічного університету працює вчителем математики. Писати твори почала у 2008 році.  Псевдонім взяла від імені та прізвища двох своїх бабусь.

Війна – це завжди горе. Це завжди біль  та вічна  пам’ять. «Наша кухня» – п’єса про  долю двох жінок, українки та єврейки, які  пережили війну. Події відбуваються  на кухні старої комунальної квартири, що є для них своєрідним всесвітом, і водночас виступає символом минулої епохи XX століття, радянської епохи. Історія з діамантом, покладена в основу сюжету, невигадана і дійсно сталася 1971 року в місті Каунас із батьком Цецилії Курляндчик, яка є подругою авторки п’єси.
Тільки доброта,  любов і людяність, вміння  прийняти чужий біль, як  свій власний, можуть допомогти пережити горе, залишити у серцях глядачів віру в людину, віру в щасливе майбутнє.

ДІЙОВІ ОСОБИ  ТА  ВИКОНАВЦІ:

ЦЕЦИЛІЯ  – Наталія ТАФІ, заслужена арт. України

МАРІЯ – Неля НІКОЛАЄВА, заслужена арт. України

ЕЛЬКА   –  Яна Корольова

ОНУЧКА  – Таня Мірошниченко

Заслужені артистки України: Наталя Тафі (Циля), Неля Ніколаєва (Марія)

Фото М.Сухопара

з.а.У. Неллі Ніколаєва (Марія), Яна Корольова (Елька)

Оперета на 2 дії
Режисер: нар. арт. України Лідія Кушкова
Художник: Станіслав Петровський
Хореографія: В’ячеслав Івлюшкін

Офіцер, князь Едвін Волапюк і чарівна, знаменита солістка вар’єте Сільва Вареску, усупереч усім принципам і традиціям, палко покохали одне одного. Вони могли б стати прекрасною, щасливою парою, але прикрі непорозуміння, підступні інтриги, ненавмисні помилки легковажного товариша Боні відмежовують головних героїв від щасливого фіналу, коли, зрештою, перемагає кохання. Прем’єра 2007 року.

Тривалість вистави 2 год. 15 хв.

Cільва  – Ольга Радочинська, Едвін – нар. арт. Укр. Василь Крачковський

Cільва  – Ольга Радочинська, Едвін – нар. арт. Укр. Василь Крачковський

Дійові особи та виконавці:

Сільва Вареску,

артистка вар’єте             –         Ольга РАДОЧИНСЬКА

Князь Волапюк             –         нар. арт. Укр. Григорій МАСЛЮК

Княгиня Волапюк        –         засл. арт. Укр. Неля НІКОЛАЄВА

Едвін, їх син                   –         нар. арт. Укр. Василь КРАЧКОВСЬКИЙ

засл. арт. Укр. Олександр БЛАГОДАРНИЙ

Стассі, їх племінниця    –        Вероніка ГОЛОВАНЬОВА

Граф Боні Каніслау         –     засл. арт. Укр. ВАЛЕРІЙ МОЙСЕЄНКО

                                                    Олег ОЛЕКСИШИН

Феррі, театрал                –        Дмитро ПРИЩЕПО

Ронсдорф, ротмістр,

кузен Едвіна                    –        Володимир НОСКО,

Василь ПЕТРУШКО

Мере,

помічник режисера         –        Володимир Кравченко

Нотаріус                           –       Влад Олійник,

Сергій Гордельянов

Гості, театральна публіка – артисти драми та балету

Гр. Квітка-Основ’яненко

ШЕЛЬМЕНКО-ДЕНЩИК

Комедія на 2 дії

Постановка і сценографія – нар. арт. України ЛІДІЯ КУШКОВА

Крізь усю творчість класика української літератури XIX ст. Григорія Квітки-Основ’яненка проходить просвітительська  думка про те, що причиною суспільних негараздів є неуцтво*, брак виховання і культури. У  художніх творах і публіцистичних статтях він послідовно проводив ідею про обдарованість простого народу, викривав обмеженість, самовдоволене не­вігластво, паразитизм, пошлість існування правлячих кіл. Не винятком стала і  комедія «Шельменко-денщик», 1838р., в якій  головний персонаж простолюдин-солдат Шельменко, якому симпатизує автор,  говорить українською мовою, інші видають себе за людей із вищого суспільства і намагаються говорити «по-русски» або «по-французски».

Молодий капітан Скворцов,  не без корисливих міркувань, має наміри одружитися з Прісінькою, дочкою не будь-кого, а самого  Кирила Петровича Шпака – поміщика села, де і розгортаються події.  Звичайно, батьки  відмовляють  власнику  всього-на-всього «мундьора та рейтузів», у якого вже встигла закохатися юна, наївна дівчина. Після того, як Прісінька навідріз заперечила офіцеру втекти з ним і побратися  без батьківського благословення, на допомогу  приходить простакуватий, зате кмітливий капітанський денщик Шельменко, якому настільки остогидла багаторічна служба, що він готовий  на будь-які хитрощі та обмани, аби догодити своєму командиру  і нарешті піти у відставку.

Прем’єра – 7 вересня 2011 року.

Тривалість вистави: 2 год. 20хв.

Аграфена Семенівна – з.а.У. Оксана Петровська (фото І.Гетіка)

н.а.У. Василь Крачковський (Шельменко), В.Петрушко (капітан).  Фото  В.Шевченка

Максим Кузнецов (Скворцов)        фото І.Гетіка

Василь Петрушко (Скворцов)                          фото І.Гетіка

Заслужені. арт. Укр. О.Петровська (Аграфена), Вілен Головко (Опецьковський)
(фото В.Шевченка)

Сцена з вистави                 фото В.Шевченка

З.а.У. С.Сушко, з.а.У. О.Петровська, О.Радочинська (Евжені)        фото В.Шевченка

фото В.Шевченка

Нар. арт. Укр . Василь Крачковський (Шельменко)

Сергій Гордельянов (Лопуцьковський), Яна Корольова (Пріся), з.а.У. Вол.Бережницький (Опецьковський)

Олена Завгородня (Мотря), н.а.У. Василь Крачковський (Шельменко)

н.а.У. Василь Крачковський (Шельменко), н.а.У. Мих. Чернявський (Шпак)

Галина Самара (Евжені), з.а.У. Вол. Бережницький (Опецьковський)

(останні 5 фото – М.Сухопара)

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

Кирило Петрович Шпак, поміщик –           нар.арт. України

                                                                      Михайло Чернявський,

Фенна Степанівна, дружина його   –    заслужена артистка України

                                                                   Неля Ніколаєва        

Прісінька, дочка їх                            –        Яна Григоришина,                                                              

Тимофій Кіндратович

Лопуцьковський, жених                  –       Сергій Гордельянов

                                                                   Дмитро Прищепо

Осип Прокопович Опецьковський,

приїжджий поміщик  –   заслужені артисти України: Володимир Бережницький,

                                                                                      Вілен Головко

Аграфена Семенівна, дружина його  – аслужена артистка України

Оксана Петровська , засл. працівник культури Укр. Марія Проценко

Евжені, дочка їх  –    Ольга Радочинська, Галина Самара

Іван Семенович Скворцов,

капітан, який квартирується у селі Шпака  –   Максим Кузнецов

                                                                            Василь Петрушко                 

Шельменко, денщик його  –   народний артист України

                                                 Василь Крачковський   

Мотря, покоївка Фени Степанівни –       Олена Завгородня

                                                                  Людмила Кусакіна

Ключниця-кравчиня –                              Світлана Бардадим

Музична комедія на 2 дії

Режисер-постановник – нар. арт. України Лідія Кушкова
Художник-постановник – Дарія Біла
Диригент – Юрій Бєднік
Хореограф – В’ячеслав Івлюшкін

Блискуча фарсова п’єса англійського драматурга Брендона Томаса вперше побачила світ у Лондоні у 1882 році і відразу побила всі рекорди – вистава пройшла 1466 разів, а бродвейська
постановка 1893 року не сходила зі сцени чотири роки. Драматург написав її спеціально для комедіанта Сідні Пенлі, який був режисером постановки і виконавцем ролі донни Люсії. Спектакль мав такий успіх, що Пенлі перетворився на багатія і на зароблені кошти створив власний театр. П’єса стала рекордсменом і в кіно-індустрії – існує більше тридцяти екранізацій різними мовами світу.

Дійові особи та виконавці:

Френкет Бебберлі (для друзів Беббс, студент) – нар. арт. України Віктор Гунькін

Чарлі Вайкем, студент ­– Дмитро Прищепо

Джек Чесні, студент –   Влад Олійник

Володимир Носко

Сер Френсіс Чесні, полковник у відставці , батько Джека – засл. арт. України Валерій Мойсеєнко

 Містер Спетлайг, адвокат –  нар. арт. України Григорій Маслюк

Кітті, вихованка Спетлайга – Яна Корольова

Енні, племінниця Спетлайга – Ольга Онискевич, Людмила Кусакіна

Донна Люсія Д’Альвадороес, тітонька Чарлі – засл. арт. України Ірина Медяник,

засл. арт. України Наталя Тафі

Елла Делей, її племінниця – Олена Завгородня

Брессет, лакей Джека Чесні – засл. арт. України Володимир Бережницький,

засл. арт. України Вілен Головко

Нар. артисти Укр. Віктор Гунькін (Беббс), Гр. Маслюк (Спетлайг)

Людмила Кусакіна (Енні), Дмитро Прищепо (Чарлі)

З.а.У. Ірина Медяник, Олена Завгородня

З.а.У. Ірина Медяник (Донна Люсія), засл. арт. Укр. Валерій Мойсеєнко (Полковник), з.а.У. В.Бережницький (Лакей)

Олена Завгородня, з.а.У. Наталя Тафі

Гр.Квітка-Основ’яненко

Музика К.Стеценка

СВАТАННЯ НА ГОНЧАРІВЦІ

ДАТА ПРЕМ’ЄРИ –  20 березня 2019 року

Режисер-постановник – н.а.У. Лідія Кушкова
Сценографія – Ольга Костюкова
Диригент – з.д.м.У. Юрій Бєднік

Яна Корольова (Уляна), Максим Кузнецов (Олексій)

Яна Корольова (Уляна), Я.Безкоровайний (Стецько)

Нар. арт. України Василь Крачковський (Скорик)

Тема кохання – одвічна тема, а ця п’єса є чи не найкращою у доробку Григорія Квітки-Основ’яненка. Яскраві образи, створені класиком на паперы і  акторами на сцені примушують глядача  сміятися,  радіти,  співчувати, а деколи і замислитися.

Чи дійсно найголовніше у житті гроші ? А, можливо, більш важливо – кохати, жити по совісті та не зраджувати нікого і ніщо ради грошей ? 

Молоді Олексій та Уляна кохають одне одного та на їх шляху з’являється Стецько – «дарма що дурний, зате багатий» жених, який не дуже й хоче одружитися, але посилає сватів до дівчини, бо «батько битиме», а матері Уляни хочеться заможного зятя, а не бідного кріпака.     Одного дня до Гончарівки з багаторічної військової служби повертається винахідливий дядько Олексія – Йосип Скорик,  який і допомагає закоханим знайти своє щастя, втілюючи в життя свій хитрий  рятівний план під час сватання Стецька до Уляни.

Тривалість вистави: 2 год. 10 хв.

Дійові особи та виконавці:

Прокіп Шкурат –  засл. арт. Укр. Володимир Бережницький

Одарка, його дружина –  засл. арт. Укр. Неля Ніколаєва

Уляна, його дочка – Яна Корольова

Олексій  –  Максим Кузнецов, Олег Олексишин

Павло Кандзюба – засл. арт. України Вілен Головко, нар. арт. Укр. Григорій Маслюк

Стецько, його син –   Ярослав Безкоровайний, Дмитро Прищепо

Скорик, солдат у відставці –  нар. арт. Укр. Василь Крачковський, засл. арт. Укр. Валерій Мойсеєнко

Тиміш –   Володимир Носко, Влад Олійник

У масових сценах артисти драми та балету

Тривалість вистави: 2 год. 10 хв.

Моновистава на 1 дію засл. працівника культури України Марії Проценко за творами Т.Шевченка

Жіночі образи у творчості та драма особистого життя
Тараса Шевченка.У виставі звучать уривки з поем «Катерина»,
«Марина», «Наймичка», «Тризна», вірші «Садок вишневий
коло хати…», «Зоре моя вечірняя», «Дівочії ночі…», «Мені
тринадцятий минало…» та інші.

Тривалість вистави: 1 год.

Олександр Гаврош

«Ромео і Жасмин”

Драматична повість про людей і тварин

Режисер – Анатолій Канцедайло, засл. діяч мистецтв України

Художник – Оксана Карпус

Пластика – В’ячеслав Івлюшкін

Автор п’єси «Ромео і Жасмин» – наш сучасник Олександр Гаврош, ужгородський журналіст і письменник. За цей твір драматург здобув друге місце  на престижному літературному конкурсі «Коронація слова» 2007 року.

 За словами автора «ця п’єса про глибокі і серйозні речі – про наші стосунки з довколишнім світом, про самотність і жертовність, про віру в себе, про здатність до змін».  Хто краще у ній виглядає – люди чи звірі? Наш театр, першим здійснивши  постановку драми на великій сцені,  пропонує вирішити вам, шановні глядачі.

Тривалість вистави – 1год. 30 хв.

Дійові особи та виконавці:

ПЕС ЧАРЛІ – нар. артист України Василь Крачковський,

Дмитро Прищепо

ЧАПЛЯ – Яна Корольова

КІТ МАРКІЗ – Влад Олійник,

Володимир Кравченко

ПІВЕНЬ ПЕТЯ – Володимир Носко

ІНДИК – Ярослав Безкоровайний

ХАЗЯЇН – нар. артист Укр. Григорій Маслюк,

засл. арт. Укр. Валерій Мойсеєнко

ХАЗЯЙКА – засл. арт. Укр. Ірина Медяник,

засл. арт. Укр. Наталя Тафі

СИН – Сергій Гордельянов,

Ігор Кирильчатенко

Тривалість вистави – 1год. 30 хв.

Драматична сповідь поета
Інсценізація, підбір музики, постановка
і виконання провідного майстра сцени Вілена Головка

27 березня 1858 року Т.Шевченко прибув до Санкт-Петербурга. Та тільки в який «рай» повернувся? Глядачі зможуть ще раз перегорнути окремі сторінки життя поета у десятилітньому засланні, коли він був рядовим 5-го лінійного батальйону окремого оренбурзького корпусу, пізнати краще «невідомого» тоді та настільки актуального сьогодні Шевченка. Вагоме значення у виставі має музика В.-А.Моцарта, М.Глінки, П.Чайковського, а також народні пісні. При створенні спектаклю використано першоджерела: щоденники, поезію різних років. Виконується мовою оригіналу. Прем’єра відбулася 29 жовтня 2015 року.

Тривалість вистави 1 год. 20 хв.

М.Себастіан
переклад з рос.В.Шевченка

БЕЗІМЕННА ЗІРКА

(Романтична комедія на 2 дії)

Постановка, сценографія
та музичне оформлення ВІЛЕНА ГОЛОВКА
Хореографія В’ячеслава Івлюшкіна

Ця історія сталася минулого століття, в одному румунському містечку, де є лікарня, суд, поліція, залізнична станція, повз яку не зупиняючись проходять швидкі поїзди, і на якій служить начальник вокзалу пан Іспас. Тут є і гімназія, де працюють строга мадемуазель Куку, щирий учитель музики Удря, товариш пана Мірою, який не просто викладає астрономію, але й живе цією наукою.
Та все ж, не буває правил без винятків, а тим паче, у романтичній комедії – одного спекотного вечора швидкий поїзд зупинився і з нього вийшов… безквитковий пасажир…
Прем’єра 2008 року.

Тривалість вистави 2 год. 45 хв.

В головних ролях: Максим Подорожний (Учитель), Вікторія Приліпко (Мона), Вілен Головко (Григ), Галина Самара, Наталя Гаврикова (Куку),  Володимир Кравченко, Влад Олійник (Удря), Сергій Гордельянова (Іким)

Галина Самара (Куку), Влад Олійник (Удря)

Сергій Гордельянов (Іким)

Сцена з вистави

<< назад

Жанр: мюзикл для дітей
Режисер – В.Клейменов
Художник – В.Миколюк
Яскрава музична казка за народними східними мотивами. Ви зустрінетесь з цікавими східними персонажами: Аладдіном, його коханою принцесою Аль Бадур, Папугою, Джином, Злим чарівником та ін. 

Тривалість вистави – 1 год. 30 хв.

Василь Петрушко (Аладдін)

за.У. Вол. Бережницький (Візир) , Яна Корольова (Принцеса)

<< назад 

Казка для дітей від 5 років

Режисер – Лідія Кушкова (нар. арт. України)
Художник – Станіслав Петровський
Музичне оформлення засл. діяча мист. України
Юрія Кутєпова та Костянтина Сосідки

Напередодні Нового року часто відбуваються дива, здійснюються мрії, оживають іграшки, усе, як уві сні… Дитяча вистава «Лускунчик» за відомою казкою німецького письменника Ернста Теодора Амадея Гофмана «Лускунчик і мишачий король», написана на початку XIX століття, – незаперечний доказ цього. Серед новорічних подарунків діти
знаходять Лускунчика, потворну ляльку для колення горіхів, з якої глузує Фріц. Проте, Марі, його сестричці, Лускунчик припав до душі. Вона захищає його, опікується ним, ніби інстинктивно відчуваючи, що він – зовсім не іграшка…

Сценографія київського художника Станіслава Петровського переносять глядача у різнобарвні казкові царства. У виставі звучать пісні на музику композитора Юрія Кутєпова. Музичне оформлення здійснив звукорежисер Костянтин Сосідка.

Тривалість вистави: 1 год. 20хв.

Музична казка на 1 дію
Музика Юрія Бєдніка
Cценографія Володимира Миколюка
Хореографія Володимира Кравченка
Сценічна версія і постановка Лідії Кушкової

Сценічна версія і постановка Лідії Кушкової казки знаменитої шведської письменниці Астрід Ліндгрен, авторки «Малий і Карлсон, що живе на даху», «Міо, мій Міо», «Брати Лев’яче Серце» та інших відомих творів для дітей. Наша музична вистава про веселі пригоди чудернацької дівчинки Пеппі з дивним прізвищем Довгапанчоха та її друзів – Томмі та Аніки. У виставі звучать пісні на музику Юрія Бєдніка, танці у поставці Володимира Кравченка. Казка розрахована на дітей від 4-5 років. Прем’єра відбулася 23 грудня 2014 року

Тривалість вистави – 1 год. 20 хв.

Музична казка за народними мотивами на 1 дію

Композитор – Юрій Бєднік
Виконавчий художник – Володимир Бобров
Художник по костюмах – Світлана Бардадим
Художник-бутафор – Людмила Сутягіна

Українська музична казка за народними мотивами. У нашій версії Пан Коцький постає дрослим, мудрим і талановитим котиком! Він є прикладом для дітей: учить, як треба поважати старших, як вміти прощати, а також, як виживати у страшному темному лісі. Ви зустрінетесь із різними персонажами: хитрою Лисичкою, нещасним Собакою та іншими звірами, яким нелегко живеться у лісі…
Дата прем’єри – 28 квітня 2016 року

Тривалість вистави 1 год.

Л.Кушкова

КОЗА-ДЕРЕЗА

                                    Музична казка за народними мотивами
Режисер: народна артистка України Лідія Кушкова
Композитор: засл. діяч мистецтв України Юрій Кутєпов

Сучасна, повчальна, музична казка за народними мотивами, з піснями, танцями, гумором, яка переконає, що часто-густо у житті перемагає зовсім не той, хто фізично сильніший. Жили були дід і баба. Одного дня завітали до них гості, які порадили, щоб якось пережити кризу, запропонували купити у них козу. І тут почалось… Коза, у вигляді сучасної дівчини, яка і співає, і танцює спочатку викликає симпатію, поте через свої вчинки поступово втрачає авторитет. Господарів, які прийняли її, як рідну, пригостили, згодом виганяє з хати. Тих, хто її щодня випасає, оббріхує перед дідом, що начебто нічого «не пила і не їла». Зустрінетеся у казці з вовком, зайчихою, іншими персонажами, які примусять замислитись і дітей, і дорослих над тим, кого ж другом вважати, а кого і … на поріг не пускати…

Прем’єра 2008 року.

У 2015 році казку переглянули польські та чеські глядачі, а 2019 року – за океаном, у Канаді.

Тривалість вистави: 1 год. 10 хв.

Н.Гаврикова (Зайчиха), Л.Кусакіна (Лисичка)

Ведмідь – Сергій Гордельянов

Д.Прищепо (Рак), Н.Гаврикова (Зайчиха)

Фото М.Сухопара

СВІТОВІ КІНОХІТИ

У концерті звучить музика в аранжуванні

знаного в Дніпрі музиканта і диригента заслуженого діяча мистецтв України Юрія Бєдніка із таких кінофільмів : «Зоряні війни», «Володар Перснів», «Амелі», «Джеймс Бонд», «Шерлок», «Кабаре», «Реквієм за мрією», «Пірати Карибського моря» та ін.

Хореографія засл. діяча мистецтв України Олексія Коваленка

Яна Корольова

 З.д.м.У. Юрій Бєднік

Музика Дж. Бока

“СКРИПАЛЬ НА ДАХУ”

Мюзикл на дві дії

Режисер-постановник – Володимир Назаров
Диригент – з.д.м.У. Юрій Бєднік

Основою вистави  є чудова п’єса Григорія Горіна «Поминальна молитва», написана за мотивами творів Шолом-Алейхема, класика єврейської літератури. Дія відбувається на початку XІX століття в українському селі Анатівка, де «з давніх пір живуть українці, росіяни і євреї.  Живуть разом,  працюють разом, лише помирати кожен іде на своє кладовище. Такий звичай». У центрі уваги – сім’я небагатого, але мудрого, набожного Тев’є-молочника, який має дружину Ґолду та аж п’ять дочок, три з яких вже на виданні. Також за звичаєм євреї мали одружуватися з євреями, а батьки самі обирали дітям вигідних женихів, як і в багатьох народів світу тих часів. Проте не так сталося, як гадалося: Ґодл, Цейтл і Хава, хочуть залишити рідну домівку з тими, кого кохають, порушуючи віру й традиції, і досить нелегко батькові Тев’є змиритися із цим фактом і благословити молодят. У виставі піднімаються вічні теми  кохання, пошуку щастя, пошуку Бога і свого місця в житті.

Національний гумор і оптимізм по-філософськи  протистоять різним неприємностям у житті персонажів. У мюзиклі звучить чарівна музика знаменитого американського композитора Джеррі Бока, органічно  переплітаючись із народною – єврейською і циганською.

Тривалість вистави – 2 год. 30 хв.

Дата прем’єри – 15 жовтня 2017 року

Дійові особи та виконавці:

ТЕВ’Є,  молочник – засл. арт. України Віктор Гунькін

ҐОЛДА, його дружина – засл. арт. України Оксана Петровська ,засл. арт. України Ірина Медяник

Їх дочки:

ЦЕЙТЛ – Вероніка Голованьова

ҐОДЛ –   Яна Корольова  

ХАВА – Олександра Івлюшкіна

ПЕРЧИК, син папіросника, студент –  Максим Кузнецов, Дмитро Прищепо

ЛЕЙЗЕР-ВОЛЬФ,  м’ясник – нар. артист України Григорій Маслюк, Вілен Головко

СТЕПАН, тесляр – Володимир Бабич, Володимир Носко

МЕНАХЕМ-МЕНДЛ, родич Тев’є, людина без визначених занять – Ярослав Безкорований

МАМА МЕНАХЕМА – засл. арт. України Ірина Медяник

МОТЛ, бідний кравець – Ярослав Безкоровайний, Владислав Олійник

ФЕДІР, писар – Василь Петрушко, Сергій Гордельянов

УРЯДНИК – засл. артист України Валерій Мойсеєнко

БАТЮШКА – Василь Петрушко, В.Бережницький, з.а.У, Володимир Носко

ПАТРІОТИ РОСІЇ, погромщики – Олена Завгородня, Влад Олійник

ФРУМА САРА, бабуся ЛЕЙЗЕРА-ВОЛЬФА  – засл. артистка. України Наталя ТАФІ, Людмила Кусакіна                                     

РЕБЕ – нар. артист України Григорій Маслюк, Вілен Головко, з.а.У. В.Мойсеєнко

СКРИПАЛЬ – Катерина Коляда

БАБУСЯ ҐОЛДИ –  Людмила Кусакіна

Велика сцена

Мала сцена

І.Карпенко-Карий

«СТО ТИСЯЧ»

Сатирична комедія на 2 дії

Режисер-постановник – нар. арт. України Лідія КУШКОВА

Сценографія та костюми – Володимир МИКОЛЮК

«Сто тисяч» – відома п’єса класика Івана Карпенка-Карого, яка була написана у 1889 році. Жанр п’єси «Сто тисяч» – сатирична комедія характерів. У творі висміюється надмірна жадоба до збагачення.

Як розбагатіти, а розбагатівши, піднятися ще вище? У Герасима Калитки два способи: один майже законний – примусово женити сина Романа на багатій, другий, майже геніальний, – укласти угоду з нечистою силою, в особі Невідомого, взявши у спільники кума Савку. Що з цього вийшло? Дізнаєтесь у фіналі вистави.

Дата прем’єри – 2 грудня 2017 року.

ДІЙОВІ ОСОБИ  ТА  ВИКОНАВЦІ:

ГЕРАСИМ КАЛИТКА, багатий селянин – Володимир НОСКО

ПАРАСКА, його жінка –          засл. арт. Укр. Оксана ПЕТРОВСЬКА

Засл. прац. культ. Укр. Марія ПРОЦЕНКО

РОМАН, їхній син –       Дмитро ПРИЩЕПО

САВКА, кум герасима –   нар. арт. Укр. Григорій МАСЛЮК

Засл. арт. Укр. Володимир БЕРЕЖНИЦЬКИЙ

БОНАВЕНТУРА, копач –  засл. арт. Укр. Валерій МОЙСЕЄНКО,

Ярослав БЕЗКОРОВАЙНИЙ

НЕВІДОМИЙ, єврей –  Сергій ГОРДЕЛЬЯНОВ

ГЕРШКО, фактор –  нар. арт. Укр. Василь КРАЧКОВСЬКИЙ

МОТРЯ, наймичка – Олена ЗАВГОРОДНЯ, Яна КОРОЛЬОВА

Володимир Носко (Калитка)

Олена Завгородня (Мотря), Дмитро Прищепо (Роман)

Нар. арт. України Василь Крачковський (Гершко), Дмитро Прищепо (Роман)

Засл. арт. Укр. Валерій Мойсеєнко (БОНАВЕНТУРА)

Фото М.Сухопара

Фото Віктора Шевченка

Мюзикл за мотивами української народної казки
на 1 дію

Режисер-постановник – Володимир Назаров
Художник-постановник – Борис Голодницький
Диригент – Юрій Бєднік
Балетмейстер-постановник – Олексій Коваленко
Хормейстер – Олена Завгородня

Тривалість вистави 1 год. 15 хв.

Скільки вовка не корми, а він все одно у ліс дивиться… (народна мудрість)

Настав час, коли підстаркуватий сторожовий пес Бровко став нікому непотрібний і господарі вирішують прогнати його з двору. Останньою краплею, що переповнила чашу їхнього терпіння, стало викрадення майна вночі, коли Бровко спав і не здійняв галасу. Вигнаний пес поневірявся лісом і був у дуже пригніченому стані й уже збирався накласти на себе… лапи, як раптом зустрів Вовка. Лісовий хижак знаходить спосіб, як Бровку продемонструвати господарям свою потрібність і повернутися жити до людей.

ДІЙОВІ ОСОБИ І ВИКОНАВЦІ:

КАЗКАРКА – засл. артистка України Оксана ПЕТРОВСЬКА

ПЕС БРОВКО – нар. артист Укр. Василь КРАЧКОВСЬКИЙ

Олег ОЛЕКСИШИН

ХАЗЯЇН –  Дмитро ПРИЩЕПО

ХАЗЯЙКА – засл. арт. Укр. Неля НІКОЛАЄВА
Ольга РАДОЧИНСЬКА

НАРЕЧЕНА – Людмила КУСАКІНА, Яна КОРОЛЬОВА, Ангеліна КИЗЬ

НАРЕЧЕНИЙ – Максим Кузнецов

СТОРОЖ І ВОВК – засл. артист України Валерій МОЙСЕЄНКО

ЗЛОДІЙ – Олексій КОВАЛЕНКО

ЗЛОДІЙКА – Олена ЗАВГОРОДНЯ, Яна КОРОЛЬОВА, Олександра Івлюшкіна

У масових сценах артисти драми та балету

Засл. арт. України Оксана Петровська (казкарка)

Нар. арт. України Василь Крачковський (Бровко), Ігор Томілов (Вовк)

Нар. арт. України Василь Крачковський (Бровко)

Засл. арт. Укр. Валерій Мойсеєнко (Сторож)

Олена Завгородня, Олексій Коваленко (злодії )

Музика Володимира Назарова                                                          Вірші Петра Маги

ОДИН ДЕНЬ іЗ 1000 НОЧЕЙ

Музична комедія на 2 дії

(За п’єсою А.Крима «Стара нова історія» за мотивами творів про Ходжу Насреддіна)

Режисер – Володимир Назаров
Диригент – Юрій Бєднік
Художник – Борис Голодницький
Художник по костюмах – Ольга Іванова
Балетмейстер – Олексій Коваленко

У головних ролях:

Ходжа Насреддін – Ярослав БЕЗКОРОВАЙНИЙ, Олег Олексишин

Гюльджан – Яна КОРОЛЬОВА, Олександра Івлюшкіна, Ангеліна Кизь

Емір – нар. арт. Укр. Василь КРАЧКОВСЬКИЙ

Джафар – засл. арт. Укр. Вілен ГОЛОВКО

Гусейн Гуслія – Максим КУЗНЕЦОВ, Дмитро ПРИЩЕПО

Візир – нар. арт. Укр. Василь КРАЧКОВСЬКИЙ, арт. Василь ПЕТРУШКО

Бухарський емірат 18-19 століття. Держава, що існувала на території сучасного Узбекистану, Таджикистану та частини Туркменії. Головою держави є емір, який має необмежену владу над своїми підданими. Візир – права рука еміра, його помічник, який збирає податки з населення, в тому числі й податок  «на просто так», керує судом, навіть, вміє читати думки свого повелителя, поки той спить, і врешті решт, разом із начальником варти Асланбеком розшукує головного ворога – каламутника спокою Ходжу Насреддіна, головну дійову особу вистави.

Ходжа Насреддін – персонаж фольклору низки народів Середземномор’я, Близького Сходу, жартівник і дотепник , герой тисяч анекдотів переважно на злобу дня — про бідних і багатих, про чиновників і духовенство та викривальних, що висміюють людські вади  — про жадібних і щедрих, неправдивих і чесних, дурних і мудрих. Часто в образі Насреддіна переплітаються риси хитруна і дурника, мудреця і жартівника. Перші анекдоти про Ходжу Насреддіна було записано у Османській імперії в XVI столітті.

Олексій Хвостюк (малий Ходжа), Олександра Петровська (мала Гюльджан)

У нашій гумористичній музичній виставі в полон до еміра (не без допомоги бридкого лихваря Джафара) потрапляє Гюльджан, вродлива дочка гончара Ніяза, в яку ще з дитинства закоханий Ходжа. Звичайно, винахідливий  Насреддін разом із спільником, звіздарем Гусейном Гуслія вирушають на допомогу дівчині. Вдаючись до  хитрощів їм  вдається   потрапити до палацу повелителя Бухари.
Дата прем’єри – 24.06. 2018 року

Засл. арт. України Оксана Петровська

Олег Олексишин (Ходжа)

Олексій Коваленко (Кат)

Мала сцена  Е.Хемінгуей
Переклад з англійської В.Митрофанова

СТАРИЙ І МОРЕ
Драматична притча на 1 дію

Інсценізація, постановка, підбір музики,
сценографія та акторське виконання
заслуженого артиста України
ВІЛЕНА ГОЛОВКА

Відомий американський письменник Ернест Хемінгуей у 1952 році опублікував свою повість «Старий і море» у журналі «Life». Тільки за два дні було продано 5 мільйонів примірників. Наступного року автор отримає за твір Пулітцерівську премію, а 1954 року Нобелівську премію з літератури.
Поєдинок рибалки Сантьяго з величезною рибиною марліном , яка носила його човен не один день, стала для автора приводом розповісти про гідність людини, біль і щастя переможця, яка привезла додому скелет трофея, обгризеної акулами. Старий підтвердив істину, що часто повторюється у книгах Хемінгуея – «переможець не отримує нічого», але образ рибалки викликає симпатію і захоплення. «Не для того людина народжується, щоб терпіти поразки. Її можна знищити, але не можна перемогти» – промовляє головний герой слова, які стали афоризмом.
Режисер і виконавець заслужений артист України Вілен Головко вперше в Україні переносить відомий твір на театральну сцену. Ідея вистави, на його думку, така – чесна людина скільки б не заробила, акули все відберуть. Але його герой Сантьяго наводить приклад, що з ними можна боротися і відчайдушно бити дубинкою по їх риб’ячим мордам!

Тривалість вистави – 1 год. 15 хв.
Дата прем’єри – 3 жовтня 2018 року.

Володимир Назаров
Переклад з російської Віктора Шевченка
Вірші Петра Маги

“Піросмані або мільйон червоних троянд”

Романтичний мюзикл на 2 дії

Режисер-постановник і композитор – ВОЛОДИМИР НАЗАРОВ
Диригент і аранжувальник – заслужений діяч мистецтв України ЮРІЙ БЄДНІК
Художник – БОРИС ГОЛОДНИЦЬКИЙ
Художник по костюмах – ОЛЬГА ІВАНОВА
Хореографія – заслужений діяч мистецтв України ОЛЕКСІЙ КОВАЛЕНКО
Хормейстер – Анжела МАСЛЕННІКОВА

В основу мюзикла покладена справжня романтична історія кохання знаменитого грузинського художника Ніко Піросмані до французької  актриси паризького театру мініатюр «Бель Вю» Маргариты де Севр, яка сталася 1905 року під час її гастролей у Тифлісі.

Дата прем’єри – 17 листопада 2018 року 

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

НІКО ПІРОСМАНІ, художник – Олег ОЛЕКСИШИН, Максим КУЗНЕЦОВ

МАРГАРИТА ДЕ СЕВР, французька актриса і співачка –  Яна КОРОЛЬОВА

ТІТОНЬКА СОФІКО – заслужена арт. України Оксана ПЕТРОВСЬКА, заслужена арт. України Неля НІКОЛАЄВА

ВНУЧКА ЛЕЙЛА – Валерія ВЕЛИЧКО

АКСАКАЛ ДЯДЕЧКО САНДРО – заслужений артист України Валерій МОЙСЕЄНКО

НАЧАЛЬНИК ВОКЗАЛУ – народний артист України Григорій МАСЛЮК

КНЯЗЬ – народний артист України Василь КРАЧКОВСЬКИЙ

УПРАВЛЯЮЧИЙ – Сергій Гордельянов

ЛИХВАР – Владислав ОЛІЙНИК

ГУСАР – заслужений діяч мистецтв України Олексій КОВАЛЕНКО

СТУДЕНТ – Максим КУЗНЕЦОВ

ВЕДУЧИЙ АУКЦІОНУ СОТБІС – Влад ОЛІЙНИК

ДИРЕКТОР ТЕАТРУ – Дмитро ПРИЩЕПО

Кінто, адміністратори, газетярі, масовка – артисти драми та балету

Петровська Оксана Іванівна після закінчення Дніпропетровського театрального училища працювала артисткою драми і за сумісництвом костюмером театру ім. Т.Шевченка у 1970х роках. Того часу грала Мотрю у комедії Г.Квітки-Основ’яненка «Шельменко-денщик» та інші ролі. Із 2010 року знову у трупі театру. Блискуче виконує такі ролі: Своячениця  («Майська ніч» за М.Гоголем), княгиня («Бал» Л.Кушкової), Кайдашиха  («Кайдашева сім’я» за І.Нечуєм-Левицьким), мадам Гібер («Милі дітки» Ф.Кампо), Доля ( «Лісова пісня» Л.Українки), дружина Б.Хмельницького («Шалене кохання гетьмана» В.Веретенникова), Бабуся («Заради любові» Р.Галушко), Юліанна («Гедда Габлер» Г.Ібсена), Воронова («Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М.Кропивницького, Палажка ( «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого), Голда («Скрипаль на даху») Дж.Бока, Зулейка («1 день із 1000 ночей» А.Крима, Бабуся (“Заради любові”), Казкарка (“Жив собі пес”) та багато ін. Зайнята майже у всіх концертах репертуару.

Петровська О.І. як хороший адміністратор з організації глядача реалізувала багато вистав і  гастролей по  Дніпропетровській, Харківській, Полтавській та багатьом іншим областям України. У 2013 році організувала гастролі по Західній Україні, а саме в Тернопільській, Волинській та Рівненській областях. До роботи підходить професійно. Доброзичлива, працелюбна. Користується повагою у колективі. Бере активну участь у громадській роботі, зокрема у діяльності спілки театральних діячів України. Нагороджена дипломами домінанта на фестивалі «Січеславна-2014» в номінації «Краща епізодична роль» за роль Софії  у виставі «Шалене кохання гетьмана», а також отримала  грамоту-подяку за активну допомогу в організації цього фестивалю.

У 2015 році у вересні приклала зусилля для організації гастролей театру із трьома виставами до м. Прага (Чехія) та Зелена Ґура (Польща). У 2015-2018 рр. організувала ряд виїзних патріотичних концертів на базі та у зоні АТО. Трупа неодноразово побувала на гастролях із благодійними концертами у прифронтовій зоні – Маріуполі, Красногорівці, Вугледарі, Мар’їнці, Авдіївці, Карлівці,  Курахово Донецької області. Постійно проводить волонтерську роботу. У 2017 році нагороджена медаллю «За сприянням збройним силам України».

Директор-художній керівник Дніпровського академічного театру ім. Т.Шевченка із 2016 року.

У 2017 році організувала дитячу театральну студію «Намистечко», в якій викладають фахівці, артисти театру з високим рівнем професійної кваліфікації, що прищеплює любов до театрального мистецтва, української культури, рідного слова підростаючому поколінню.

В листопаді 2017 р. нагороджена орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ст.  Нагороду вручив особисто Філарет –Патріарх Київський і всієї Руси-України, предстоятель Української православної церкви Київського патріархату. У 2018 році нагороджена цим же орденом II ступеня.

Восени 2017 року директор-художній керівник театру Оксана Іванівна Петровська стала лауреатом Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття». Премією нагороджуються жінки, волонтери, меценати,  які досягли успіху в професійному житті, займаються благодійністю, які беруть участь у громадському житті, а також досягли успіху в різних сферах: науці, мистецтві, спорті.

На фестивалі «Січеславна-2018» отримала Спеціальний приз ім. засл. працівника культури України Олега  Гришкіна у номінації “Кращий директор” .

Театр проводить значну благодійницьку роботу серед учнів інтернатів, дитячих будинків, дітей з неповних сімей, чорнобильців. Із радістю зустрічають трупу у дитячих оздоровчих таборах області, де театр показує вистави, казки та театралізовані концерти Із 2014 року безкоштовно починають відвідувати заходи учасники бойових дій в зоні АТО,  переселенці та їх діти. За останні три роки вистави театру благодійно відвідали понад 5 тисяч учасників АТО, в тому числі бійці, які перебували на лікуванні та реабілітації в медичних закладах міста, а також члени їх сімей та переселенці із зони АТО за підтримки волонтерського об’єднання «Крила» і благодійного фонду «Допомога Дніпра». Театр проводить просвітницьку, волонтерську роботу, здійснює виїзди із виставами і концертами до військових частин та шпиталів, про що свідчать чисельні подяки на адресу колективу театру. У рамках програми «Культурна столиця» театр постійно дає концерти по місту та області.

Театр щомісяця проводить заходи до Державних свят, різних подій і днів пам’яті. Наприклад, відзначено: День пам’яті учасника бойових дій в зоні АТО оперного співака Василя Сліпака (організатори: Міжнародний  благодійний фонд О. Петровського «Солідарність», засл. арт. Укр. О.Петровська, лауреат міжн. премій, письменник А.Балаєв); День пам’яті Героїв Небесної сотні, на який були запрошені духовенство і керівники міста; Вечір пам’яті Іловайської трагедії. (м. Підгороднє); День пам’яті жертв голодомору, День перепоховання Т.Шевченка та ін. Проведено урочисті концерти з нагоди: III річниці Національної гвардії України, Дня конституції, Дня незалежності України, Дня збройних сил України, Дня захисника України, День Гідності й свободи, Дня міста, Дня Європи, Дня матері та багато інших.

За ініціативи Петровської О.І. театр неодноразово проводив мітинги-протести на площі біля приміщення театру ім. Т.Шевченка, спрямовані на  визволення політв’язня, кримського режисера Олега Сенцова, активіста Євромайдану 2014 року та інших політв’язнів.  Захід був висвітлений у ЗМІ.

Влітку-вересні у театрі відбувся капітальний ремонт, в тому числі прибудинкової території з улаштуванням пандуса для осіб з інвалідністю і реконструкція технічного приміщення під санвузол для осіб з інвалідністю.

29 вересня 2018 року відбулося грандіозне святкування 100-річчя театру на площі біля театру.  Великі зусилля для організації свята, капітального  ремонту приміщення, випуску книги Т.Шпаковської «Дніпровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Шевченка. 100 років» приклала Петровська О.І. Цього ж року О.І. Петровська нагороджена орденом «Святої Рівноапостольної Княгині Ольги» УПЦ.

17 грудня 2019 року Указом Президента України №428 Дніпровському академічному українському музично-драматичному театру ім. Т.Г. Шевченка присвоєно  статус «національний».

За відродження духовності в Україні, відданість ідеалам добра і значний внесок у загальне благо Петровська О.І. отримала орден «Святого Миколи Чудотворця» УПЦ.

Петровська О.І. організувала важливі гастролі улітку 2019 року. Театр вперше за своє сторічне життя побував  на іншому континенті, а саме в Канаді, у м. Торонто із патріотичною виставою-концертом «АТО» та казкою «Коза-дереза». Нагороджена орденом «За розбудову України» СЕБ України.

За підтримки Міжнародного фонду «Солідарність» О.Петровського декілька років поспіль в Дніпропетровській області відкриваються меморіали та алеї слави загиблим воїнам АТО за участі творчого  колективу театру на чолі з Петровською О.І.

У серпні 2021 року до 30-ї річниці Незалежності України нагороджена нагрудним знаком облради «За заслуги перед громадою». У серпні 2021 року до Всесвітнього дня зниклих безвісти вийшла авторська вистава О.І.Петровської «Із вірою і надією в серці» про матір, що чекає на повергнення свого сина із війни на Донбасі. У вересні нагороджена орденом «Святого вмч. Юрія Переможця» УПЦ.

22 жовтня 2021 року Оксана Іванівна відсвяткувала свій ювілей.

Нар. 08.03.49 у с. Явір Балаклійського р-ну Харківської обл.. Сценічну діяльність КАНЦЕДАЙЛО А.І. розпочав у 1972 р. після закінчення Харківського інституту мистецтв.  Працював актором в Івано-Франківському театрі ім. І.Франка та в інших театрах. Після закінчення у 1983 р. режисерського факультету цього ж інституту (з відзнакою) працював головним режисером у м. Херсоні, з 1993 по 1998 р. – в Івано-Франківську, з квітня 1998 р. – у Дніпропетровську.

Загалом КАНЦЕДАЙЛОМ А.І. поставлено в театрах України більше 50 вистав, і кожна явила глядачу гармонійну єдність фантазії та реальності, сполу-ку інтелекту з емоційністю.

Вистави, що мали потужний резонанс у громадськості: “І віддай їм заслужене ними” за п’єсою М.Куліша “97”, “Камінний господар” Лесі Українки, “Баядера” І.Кальмана, “Заплакані вікна” С.Пушика (за В.Стефаником), “Сватання на Гончарівці” Гр. Квітки-Основ’яненка, “Матінка Кураж та її діти” Б.Брехта , «А далі – тиша» В.Дельмар, «Мамаша» М.Кропивницького та ін.

Більшість вистав режисера отримували нагороди або дипломи Міністерства культури та мистецтв України. Його вистава “Наймичка” за І.Карпен-ком-Карим стала переможцем на Всеукраїнському огляді. Вистава “Хазяїн” за І.Карпенком-Карим здобула симпатію глядача на фестивалі “Класика сьогодні” (1999 р.), ця вистава і режисер отримали дипломи. Вистава “Автобус” за С.Стратієвим була визнана однією з кращих на театральному фестивалі «Січеславна – 1999» Вистава “Украдене щастя” за І.Франком отримала шість  нагород премії «Січеславна – 2000» і Ґран-прі КАНЦЕДАЙЛО А.І. отримав за режисуру. КАНЦЕДАЙЛУ А.І. було присуджено Міжнародну премію ім. В.Блаватського НСТДУ. Володар міської мистецької премії ім. І.Кобринського за виставу «Дами і гусари» А.Фредро (2009р.).

На цьому ж фестивалі Січеславна-2014 отримав диплом переможця за кращу режисуру («За двома зайцями» М.Старицького), а 2015-го року за виставу «Чорна комедія» П.Шеффера. На фестивалі «Ноmo ludens-2016» м.Миколаїв вистава А.Канцедайла «Зона» П.Ар’є отримала п’ять дипломів. З.а.У. В.Гунькін отримав Гран-прі «Січеславна-2017» за виконання головної ролі Баби Прісі. Узагалі режисером у даному театрі поставлено близько 20 вистав.

Кушкова Лідія Степанівна народилася 14.06.39 в сім’ї військовослужбовця.  Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (клас професора М. Крушельницького) з відзнакою (1962р). Уся юність пройшла у с. Макіївка Смілянського р-ну Черкаської області.

Із 1962 р.  у трупі Дніпропетровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. За роки напруженої мистецької праці виросла в яскраву творчу особистість, створивши близько ста неординарних сценічних образів. Державні нагороди: орден «Знак пошани» (1971), “Народна артистка України”, 1979. , орден «Княгині Ольги» ІІІ ступ. (2009).

Дипломант за краще виконання жіночої ролі у виставах Всеукраїнського огляду  1974-1975 рр., присвячених військовій темі (роль Оленки у “Голубі оленія” Коломійця).  У 1981 році отримала диплом другого ступеня на конкурсі гумору в Києві (голова журі – Ю. Тимошенко (“Тарапунька”). Дипломант Фестивалю драматичного мистецтва Фінляндії в СРСР (за виконання ролі Ловійси у виставі “Молода хазяйка Ніскавуорі”, реж. – Гр.Богомаз-Бабій), Москва, 1981 рік. Лауреат міської премії ім. А.Хорошуна, 1990 рік. Лауреат театральної премії ім. Марії Заньковецької (2005).  Лауреат міської іменної премії ім. З.Хрукалової (2013). «Орден  Святої великомучениці Варвари» ІІ ступ., 2014. Нагороджена численими відзнаками Міністерстава культури України, а також міста та області.

1987 року виховала курс акторів у Дніпропетровському театральному училищі. Депутат Дніпропетровської обласної ради п’яти скликань (1969 – 1979). Багатьом колегам допомогла отримати квартири.

Викладала сценічну мову акторам 1991 року випуску. Багато із них стали прекрасними митцями, отримали почесні звання.

Артистка широкого діапазону. ЇЇ індивідуальність  вирізнялася яскравою емоційністю, органікою, мистецтвом перевтілення, глибоким знанням українського побуту і мови.  Драматичні і комедійні образи, створені актрисою, сповнені магічною привабливістю, динамічним розвитком, безпосередністю, соковитим гумором.

Лідія Кушкова,  знана в Україні і за її межами, 60 років самовіддано працювала на сцені українського театруи,  талановито створюючи магічні жіночі образи,  наділені глибоким ліризмом і психологізмом. Критики  високо цінили її роботи. У 2015 році її вистави були представлені у Чехії та Польщі, а у 2019 році захоплено сприяняли  канадські глядачі.

Створила галерею яскравих різнопланових сценічних образів: Наталка (“Горлиця” О.Коломійця – респ. премія), Оксана («Марина» М.Зарудного), Оленка “Голубі олені” О.Коломійця – респ. премія), Харитина (“Не стріляйте в білих лебедів” Б.Васильєва), Інеса “З коханням не жартують” П.Кальдерона), Наталя (“Лимерівна” за П.Мирним), Мотря та Аграфена “Шельменко-денщик” Г.Квітки-Основ’яненка), Ловійса (“Молода хазяйка Ніскавуорі” Х.Вуолійокі – диплом II за кращу жіночу роль на фестивалі заруб. драм. СРСР), Марійка (“Солдатська вдова” М.Анкілова), Катря (“Оборона буші” М.Старицького), Памела Кронкі (“Дорога Памела” Дж.Патріка),  Гурмижська (“Ліс” М.Островського), Марат Казей “Марат Казей” В.Зуба),  Гітель (“Двоє на гойдалці” У.Гібсона), Фроська (“Піч на колесі” Н.Семенової), Надя (“Бульварний роман” Ю.Едліса), Жозефіна (“Наполеон і корсиканка” І.Губача), Єлизавета (“Королева Марія Стюарт”  за В.Шіллером) та багато інших.

 Разом із другим чоловіком нар. арт. України Ковтуненком В.І. створила театр-студію  (1990), що відкрився виставою “Маруся Чурай” за однойменним твором Л.Костенко. Це була перша в Україні інсценізація чудового твору.  У 1991 запрошена на посаду головного режисера творчого об’єднання  на Дніпропетровській державній телерадіокомпанії. Більше десяти телефільмів і телепередач (автор сценарію, режисер і актриса) були показані на 1-му каналі українського телебачення і отримали позитивну оцінку глядачів і критиків. Кращі фільми за творами Лесі Українки : “Одержима”, “Йогана жінка Хусова”, “На полі крові”; М.Коцюбинського “Що записано в книгу життя”, “Фермерські пригоди” (за п’єсою М.Фора “Біс вселився”). Телепередачі: “Червона калина, чого в лузі гнешся…” (Про життя і творчість І.Франка), “Я маю в серці те, що не вмирає…” (За творами Лесі Українки), “Мова персонажів у комедії Г.Квітки-Основ’яненка “Шельменко-денщик”, “Поета душа невмируща” (за творами Т.Шевченка), “Свіча”(за творами В.Симоненка) та ін..

З 1993 по 1997 служила головним режисером Дніпропетровському театру юного глядача,  в якому здійснила постановку семи вистав: “Сто тисяч” І.Карпенка-Карого, “Гидке каченя” Г.-Х. Андерсена, “Москаль-чарівник” І.Котлярев-ського, “Маленький принц” А.Сент-Екзюпері,  “Пригоди Гекльберрі Фінна” за М.Твеном, “Білий Медвідь та Чорна Пантера”  В.Винниченка, “Принцеса на горошині” Г.-Х. Андер-сена, які визнали юні глядачі, колектив театру. Майже кожна вистава була позитивно висвітлена у пресі.

Із 1999 року режисер і артистка  Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. На сцені театру ім.Т.Шевченка роками йдуть  вистави, поставлені Лідією Кушковою: “Наталка-Полтавка” І.Котляревського, “Назар Стодоля” Т.Шевченка, “Лісова пісня” Л. Українки, “Мірандоліна” (“Господиня готелю” К.Гольдоні), “Конкурс” О.Галіна, “Страсті по Торчалову” М.Воронова, “Аршин мал  алан” У.Гаджибекова, “Запороги” В.Веретенникова, «Тітонька Чарлі» Б.Томаса, «Сільва» І.Кальмана, «Бал» Л.Кушкової, багато з яких були показані також на сценах театрів багатьох міст України, в тому числі Києва і Харкова, Одеси. Схвальні рецензії на вистави “Назар Стодоля”, “Лісова пісня” виходили на сторінках столичної преси  та інших міст України.

Лідія Кушкова – прекрасний читець   літературних творів. У сімдесятих роках за участь у конкурсах, присвячених Тарасу Шевченку (м.Дніпропетровськ) та Івану Франку (м.Львів), була нагороджена  творчими відрядженнями до міст Москви та Ленінграда (Петербурга). У 1981 році отримала диплом другого ступеня на конкурсі гумору в Києві (голова журі – Ю. Тимошенко (“Тарапунька”).  У 1998 році стала лауреатом  фестивалю “Ялтинська осінь”, присвяченого творчості Лесі Українки. Лауреат престижного всеукраїнського  конкурсу  “Сучасна українська драматургія”-2000р, (м. Біла Церква). Лауреат Всеукраїнського фестивалю гумору “Вишневі усмішки”-2001, м. Київ. Того ж року здійснила постановку драми «Назар Стодоля» Т.Шевченка, з якою театр гастролював у Києві на сцені музично-драматичного театру ім. І.Франка. На виставі був присутній Президент України.

У 2001 році отримала ґран-прі щорічного регіонального театрального фестивалю “Січеславна” за авторську моно-виставу “Кайдашиха” за повістю І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».   Вистава «Сільва» І.Кальмана (реж. Кушкова Л.С.) визнана кращою музичною виставою («Січеславна»-2008).

У 2006 році написала і здійснила постановку вистави-концерту «Бал», присвяченої життю і творчості Т.Шевченка. У 2008р. казка “Коза-Дереза” написана і поставлена Л.Кушковою,  нагороджена дипломом управління культури та мистецтв міської ради. Здійснила постановку казки «Лускунчик» за Е.Т.А Гофманом та інсценізувала повість М.Гоголя «Майська ніч або утоплена» і поставила музичну феєрію «Майська ніч» (муз. М.Лисенка і нар. пісні), пізніше – музичну комедію «Тітонька Чарлі» О.Фельцмана, «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка, «Кайдашева сім’я» за І.Нечуєм-Левицьким.

За останні  роки створила яскраві образи Долі («Лісова пісня» Л.Українки), Жозефіни («Наполеон і Корсиканка» І.Губача), Дориди («Діоген» Б.Рацера, В.Константинова), княгині Рєпніної («Бал» Л.Кушкової), Королеви («Лускунчик» Е.Т.А. Гофмана),  Бабусі («Коза-Дереза» Л.Кушкової), Фени Степанівни («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка), Кайдашихи («Кайдашева сім’я» за І.Нечуєм-Левицьким), Мадам Гібер («Милі дітки» Ф.Кампо), Еухенії (“Дерева вмирають стоячи”, які були широко висвітлені у засобах масової інформації.

Навесні 2013 року на Фестивалі української казки (м.Дніпропетровськ) Л.Кушкова за свою музичну казку за народними мотивами «Коза-Дереза» була нагороджена двома дипломами у номінаціях «Кращий автор п’єси» і «Краща драматична вистава».

У листопаді 2013 року до 95-річчя з дня створення театру здійснила постановку історичної драми сучасника В.Веретенникова «Шалене кохання гетьмана», в якій блискуче зіграла роль Софії, дружини Б.Хмельницького.

Кращі ролі: Феся («Циганка Аза» М. Старицького), Пілар («Перепочинок в Арко Іріс» Д. Димова), Анка («Розсудіть нас, люди» А. Андреєва), Настка («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Орися («Незакінчений роман» М. Макаренка), Люба Габай («Я відповідаю за все» Ю. Германа), Джоан («У пущі» Лесі Українки), Оксана («Марина» М. Зарудного за Т. Шевченком) Наталя («Лимерівна» Панаса Мирного), Марійка («Солдатська вдова» М. Анкілова), Харитина («Не стріляйте в білих лебедів» за Б. Васильєвим), Оленка, Наталка («Голубі олені» О. Коломійця), Мотря, Аграфена Семенівна («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Ловійса («Молода хазяйка Ніскавуорі» Х.Вуолійокі ), Гітель («Двоє на гойдалці» У.Гібсона), Ольга Панченко («Кафедра» В. Врублевської), Катерина ІІ («Фаворит» В. Пікуля), Перша леді («Міс Америка» В. Манівця), Гурмижська («Ліс» О. Островського), Памела («Дорога Памела» Дж. Патріка), Інесса («З коханням не жартують» П. Кальдерона), Кайдашиха (і автор однойменної моновистави за «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького), Варя Волкова («Конкурс» О.Галіна), Єлизавета («Королева Марія Стюарт» за Шиллером), Дорида («Діоген») Б.Рацера, В.Константинова, Еухенія («Дерева вмирають стоячи») А.Касони та багато ін..

Режисер-постановник:

Телефільми на Дніпропетровському телебаченні (разом із  нар. арт. України Валерієм Ковтуненком): «Йоганна, жінка Хусова» (91), «Одержима» (91), «На полі крові» (92) Лесі Українки, “Фермерські пригоди” (“Біс вселився” М.Фора) та ін..

Дніпропетровський  ТЮГ. «Гидке каченя» Г.Х. Андерсена, «Маленький принц»  за А. де Сент-Екзюпері , «Чорна Пантера і Білий Ведмідь»,  В. Винниченка, «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого, «Москаль-чарівник» І.Котляревського, «Принцеса на горошині» Г.-Х.Андерсена, «Пригоди Гекльберрі Фінна» М.Твена та ін.

Дніпропетровський театр ім.Т.Шевченка. «Без вини винні» О. Островського (1995), «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1997) «Шлюб за оголошенням» В. Канівця (1998), «Мірандоліна» («Господиня готелю») К. Ґольдоні (1999), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (2001), «Конкурс» О. Галіна (2002), «Операція «Мільйончик» В.Селезньова (2002), «Бульварний роман» Ю. Едліса (2002), «Страсті за Торчаловим М. Воронова (2003), «Лісова пісня» Л.Українки (2003), «Запороги» В.Веретенникова (2004), «Аршин мал алан»  У.Гаджибекова (2005), «Бал» (2006), «Все добре, що кінчається добре» У.Шекспіра (2006), «Сільва» І.Кальмана, 2007 («Краща музична вистава на фестивалі «Січеславна-2007»), «Коза-дереза» Л.Кушкової (2008), «Лускунчик» Е.Т.А. Гофмана (2009), «Майська ніч» за М.Гоголем (2010), «Тітонька Чарлі» (за Б.Томасом) (2011), «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка (2011), “Кайдашева сім’я” за І.Нечуєм-Левицьким (2012). “Милі дітки” Ф.Кампо (2013), “Шалене кохання гетьмана” В.Веретенникова (2013), “Я бачив дивний сон” за І.Франком(2014), “Пеппі Довгапанчоха” за А.Ліндгрен (2014), “Я вам цей борг ніколи не залишу” за Л.Костенко (2015), “Доки сонце зійде, роса очі виїсть” (2016), «Дерева вмирають стоячи» А.Касони (2017), «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого (2017), «За надмірну любов» М.Матіос/М.Проценко (2018),”Суд і сповідь” (2019), “Про що нашептала зірка” В.Воробйової, 2019р.

Автор п’єси «Бал», музичної казки у віршах «Коза-Дереза»  та інсценізацій «Майська ніч» за М.Гоголем, а також “Кайдашева сім’я” за І.Нечуєм-Левицьким (диплом «Кращий акторський ансамбль» на фестивалі Придніпров’я «Січеславна -2012» ).
Дніпродзержинський театр ім. Л.Українки : «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка, «Коза-Дереза» Л.Кушкової, “Маруся Чурай” Л.Костенко.

Постановкам Лідії Кушкової притаманні реалізм, яскравість, ясність думки, простота форми.

Нагороджена багатьма медалями і відзнаками Дніпропетровської облради та міської ради.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ !

Бєднік Юрій Юрійович, народився 1986 року в м. Дніпро. Закінчив Дніпропетровську консерваторію ім. М.Глінки (2010). Спеціальність – викладач, концертний виконавець, керівник оркестру. З 2002 року (з перервою) – артист оркестру театру (флейта). Із 2010 року – головний диригент оркестру. Лауреат всеукраїнських конкурсів. З гастролями у складах різноманітних ансамблів та оркестрів, а також як соліст, відвідав Польшу, Германію, Італію, Іспанію, Португалію, Францію, Чехію. Є автором музики дитячих казок, що були поставлені на манежі Дніпропетровського цирку («Новорічні пригоди П’ятачка» – 2006р., «Новогодние приключения Мышонка» – 2007р.)
За період роботи у театрі проявив себе як диригент і аранжувальник високого професійного рівня. Створює чудове оформлення до музичних вистав. Виступає у виставах і концертах як музикант мультиінструменталіст. За останні три роки як автор ідеї та аранжувальник створив ряд театралізованих концертів: «Світові кінохіти», «Мультіленд» (повчальний концерт для дітей), «До дня закоханих» та ін. Веде активне громадське життя, оркестр під його керівництвом бере участь у багатьох заходах і святах обласного значення: День міста (на театральному бульварі), День незалежності України, День Захисника Вітчизни, у програмі Бориса Філатова «Культурна столиця» та багатьох ін. Великим успіхом у глядачів із 2014 року користується патріотичний концерт «Ангели тебе оберігають», темою якого є війна на сході України. Неабияка заслуга у цьому диригента естрадно-симфонічного оркестру театру Ю.Ю.Бєдніка. Разом із режисером концерту Ігорем Кирильчатенком стали переможцями у номінації «ЗА ГРОМАДСЬКУ ПАТРІОТИЧНУ ПОЗИЦІЮ» як автори концерту «Ангели Тебе оберігають» на театральному фестивалі Придніпров’я «Січеславна-2017». Із цим концертом театр побував на гастролях в багатьох містах України, в тому числі благодійні в Донецькій області: Вугледар, Красногорівка, Мар’їнка, Курахово.

Постолака Раїса Федорівна, 1938 р.н., після закінчення Вінницького музичного училища розпочала театральну діяльність з 1970 року як артистка  хору. Згодом грає головні ролі у музичних виставах. Як актриса була зайнята у таких виставах, як «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці» Гр. Квітки-Основ’яненка, «Майська ніч» М.Гоголя, «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського та багато інших. Вже більше 25 років працює завідуючою трупою театру і актрисою. Маючи красивий голос, бере участь у святкових концертах. У 2012 році нагороджена грамотами Дніпропетровської обл. організації Нац. Всеукраїнської Муз. Спілки та Управлінням у справах молоді та спорту Дніпр. міської ради  за майстерність виконання у концертних програмах.

Коваленко Олексій Сергійович, 1983 року народження. Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж у 2002 році. У 2002-2008 роках працював артистом Дніпровського цирку. У 2009-2012 рр. – керівник студії сучасного танцю «JumpForce» м. Тюмень. Паралельно викладав хореографію у школі мистецтв  «Ліра». Отримав дві вищі освіти:  Харківська державна академія культури. Спеціальність – “Сучасна хореографія”,2014р. Бердянський державний педагогічний університет, 2015р. Спеціальність “хореографія”, магістратура.

Артист балету Дніпровського академічного українського музично-драматичного театру ім.Т.Шевченка з 2012 року. Балетмейстер із 2014 року.  Високопрофесійний танцюрист і хореограф. З успіхом грає у виставах репертуару епізодичні драматичні  ролі, наприклад: Концепольський («Шалене кохання гетьмана» В.Веретенникова), 2-й хлопець («Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького), Пес («Маріца» І.Кальмана), Водій («Дерева вмирають стоячи» А.Касони), Злодій «Жив собі пес» П.Маги та інші.

Белетмейстер-постановник вистав репертуару: «Милі дітки» Ф.Кампо , «Доки сонце зійде роса очі виїсть» М.Кропивницького, «Дерева вмирають стоячи» А.Касони, «Наша кухня» А.Котляр, «Пан Коцький» Л.Кушкової, «Мікадо» Г.Фролова, «Вахтер» Г.Пінтера, “1 день із 1000 ночей” та ін.

Автор хореографії номерів концертів: «З «Україною в серці», «Ангели тебе оберігають», «До дня закоханих», «До Дня пам’яті Небесної сотні», «До Дня Конституції України», «Першої річниці з дня створення повітряного командування «Схід»», «До Дня Прапора» та «Дня незалежності України», захід до дня міста «Самар Фест-2017», концерт до «Дня села Кіровське», «До Дня захисника Вітчизни», «Захід-реквієм до «Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні», «До Дня збройних сил України» та ін.

2016 року балетна трупа на чолі з Коваленком О.С. посіла перше місце на Міжнародному фестивалі громадянської та патріотичної пісні «Надія».

Концерт «Ангели тебе оберігають (АТО)» – дипломант всеукраїнських театральних фестивалів «Миротворці»-2016 та «Art-Ukraine»-2017 («концерт АТО»).  «На щорічному театральному фестивалі Придніпров’я «Січеславна-2017» Олексій  Коваленко нагороджений дипломом «За громадянську та патріотичну позицію»  як балетмейстер-постановник концерту «Ангели тебе оберігають». За високу професійну майстерність, творчу індивідуальність, вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва має подяки від Дніпровської міської ради (2017), дипломами учасника та переможця у всеукраїнських та міжнародних конкурсах, Військово-цивільної адміністрації міст Красногорівки, Мар’їнки, Вугледару, Авдіївки Донецької області, де театр неодноразово давав благодійні концерти.

Із 2017 року викладач театральної студії «Намистечко» при Дніпровському академічному театрі ім. Т.Шевченка.

У 2018 року отримав почесне звання – заслужений діяч мистецтв України.

За М.Гоголем
Інсценівка та музика В. Назарова (і укр.народна)
Вірші П.Маги

ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ
ПОБЛИЗУ ДИКАНЬКИ

Музична комедія на 2 дії

Режисер-постановник – Володимир Назаров
Диригент і аранжувальник – засл. діяч мистецтв України  Юрій Бєднік
Хореографія – засл. діяч мистецтв України Олексій Коваленко
Сценографія – Борис Голодницький

           Пропонуємо глядачу нашу сценічну версію відомого  твору «Ніч перед Різдвом», написаного класиком Миколою Гоголем.
          Вакула, хороший коваль і талановитий маляр із Диканьки, безнадійно закоханий в Оксану, дочку козака Чуба. На колядках в ніч перед Різдвом Оксана жартома обіцяє вийти за Вакулу заміж, якщо він дістане їй черевички, які носить сама цариця. Розуміючи, що йому ніколи не виконати цього прохання, Вакула з горя хоче втопитися. Але до рук закоханого хлопця несподівано потрапляє чорт, який прийшов за любовними втіхами до його матері, спокусливої Солохи. І раптом Вакулі спадає на думку цікава ідея…

Яна Корольова (Оксана)

Ярослав Безкоровайний (Чортик-помічник), Яна Корольова (Оксана), Максим Кузнєцов (Вакула)

Яна Корольова (Оксана), Максим Кузнецов (Вакула)

Сцена з вистави
Максим Кузнецов (Вакула), нар. арт.Укр. Гр.Маслюк (Чуб)

Олена Завгородня (Солоха), Дмитро Прищепо (Голова)

Максим Кузнєцов (Вакула), Сергій Гордельянов (Пацюк)

Запорізькі козаки
Засл. арт. України Наталя Тафі (Цариця)

Засл. арт. України Наталя Тафі (Цариця)

Фото Віктора Шевченка

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ

ЧУБ, козак – нар. арт. України Григорій Маслюк, засл. арт. України Вілен Головко

ОКСАНА, дочка Чуба – Яна Корольова,

КУМ ЧУБА  – Володимир Носко

ЖІНКА КУМА – засл. арт. України Неля Ніколаєва, Людмила Кусакіна

ВАКУЛА, коваль і маляр – Максим Кузнецов, Олег Олексишин

СОЛОХА, мати Вакули, удова – Вероніка Голованьова, Олена Завгородня

ОДАРКА, подруга Оксани –  Галина Самара, Ангеліна Кизь

ЧОРТ, він же Потьомкін – нар. арт. України Василь Крачковський

МАЛИЙ ЧОРТИК – Ярослав Безкоровайний, Олег Олексишин

ЙОСИФ НИКИФОРОВИЧ, дяк – Володимир Носко, Ярослав Безкоровайний

ГОЛОВА – Дмитро Прищепо, Василь Петрушко

ШАПОВАЛЕНКО, ткач – засл. арт. України Володмир Бережницький, Влад Олійник

ПАЦЮК, екстрасенс – Сергій Гордельянов

ЛІДЕР – Влад Олійник, Олег Олексишин

ЦАРИЦЯ – засл. арт. України Наталя Тафі, засл. арт. України Неля Ніколаєва

ДЯЧИХА – Людмила Кусакіна

БАБА ПОПЕРЧИХА – Наталя Гаврикова, Ольга Радочинська

<< назад

Чернявський Михайло Олександрович народився в с. Очеретянка Черняхівського р-ну Житомирської обл.). Народний артист України (2004). Володар Ґран-прі регіонального театрального фестивалю “Січеславна-2000” за виконання ролі Миколи Задорожного (драма І. Франка “Украдене щастя” у постановці А.Канцедайла),  Лауреат міжнародного фестивалю «Класика сьогодні» (м.Дніпродзержинськ). Лауреат респ. премії ім. М.Крушельницького. Лауреат міської іменної премії ім. М.Стороженка.  За особисті  заслуги та значний внесок у розбудову Дніпропетровської області нагороджений медаллю облради “25 років незалежності України” (2016). Закінчив Київський держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (1975). У трупі театру з 1975 року. Сценічні образи, створені Михайлом Чернявським відзначаються яскравою художністю, високою гуманністю, ідейною наснаженістю відповідно до вимог часу. Акторське єство актора – рідкісне поєднання здобутого з досвідом професіоналізму високого рівня і природного відчуття найтонших нюансів взаємин між людьми, майстерного володіння засобами і прийомами створення художнього образу та широти душі.  Завжди надзвичайно вимогливий до своєї роботи над роллю, що дозволяє досягти глибокого проникнення в драматургічний матеріал, психологічної вмотивованості та органічності перевтілення. Актору однаково блискуче вдаються як комічні, так і глибоко драматичні ролі.

          Кращі ролі: Річард ІІІ („Річард ІІІ” В.Шекспіра),  Мітродан, Флоріо („Декамерон” Дж.Боккаччо), Федір (“Лавка” А.Гельмана), Сольоний („Друге весілля в Малинівці” І.Поклада), Голохвостий („Дамських справ майстер” В.Шевцова), Льовка („Биндюжник і король” І.Бабеля), Боярський („Биндюжник і король” І.Бабеля), Тев’є-молочник („Тев’є молочник” Шолома Алейхема), Т.Шевченко („Віщі сни Прометея” В.Канівця та „Наймичка” Т.Шевченка), Афанасій Іванович („Сорочинський ярмарок” за М.Гоголем), Возний („Наталка Полтавка” І.Котляревського), Стецько („Сватання на Гончарівці” Г.Квітки-Основ’яненка), Безвідповідальний („Автобус” С.Стратієва), Василь Бок („Конкурс” О.Галіна), Торчалов („Страсті по Торчалову” М.Воронова), Іван Сірко (“Запороги” і “Шалене кохання гетьмана” В.Веретенникова), Лісовик („Лісова пісня” Лесі Українки), Наполеон („Наполеон і Корсиканка” І.Губач), Каленик («Майська ніч» за М.Гоголем), Шпак («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка»), Феноген (“Хазяїн” І.Карпенка-Карого), Антон Завада (“Доки сонце зійде, роса очі виїсть”), Бальбоа («Дерева вмирають стоячи»), Степан («Скрипаль на даху» Дж.Бока), Хазяїн («Жив собі пес» В.Назарова), Ніяз («1 день із 1000 ночей» А.Крима) та інші. Лауреат різноманітних міських і всеукраїнських конкурсів. Нагороджений багатьма грамотами міського і всеукраїнського значення.

Григорій Андрійович Маслюк, уродженець Харкова, після закінчення Харківського інституту мистецтв ім. І.Котляревського (1969) працює актором Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.
Створені артистом художні образи вирізняються мистецькою багато вимірністю, психологізмом, виваженістю жестів та інтонацій, широкою гамою почуттів . Удостоєний звання Лауреата регіональної театральної премії ім. А.Хорошуна. Лауреат багатьох театральних фестивалів, конкурсів і премій.

Працьовитість і наполегливість, вимогливість у роботі, глибоке проникнення у тканину драматичного твору, внутрішній світ персонажів, вміння тримати увагу глядача протягом усього сценічного дійства забезпечують акторові успіх у глядача.

Серед створених артистом більше ста різноманітних образів слід назвати: Скворцов («Шельменко-Денщик» Г.Квітки-Основ’яненка), Бекінгем («Ричард Ш» У.Шекспіра), Сулейман («Роксолана» за П.Загребельним), Ісус («Вечір Ісуса у Марії Магдалени» Г.Бодикіна), Алонсо («З коханням не жартують» П.Кальдерона), Пухов («Конкурс» О.Галіна), Якут «Запороги» В.Веретенникова, Ліхтаренко (“Хазаяїн” І.Карпенка-Карого), Хома Кичатий («Назар Стодоля») Т.Шевченка, Іван («Новорічний єралаш» В.Шарика), Мусташенко «Закон» В.Винниченка, Голова («Майська ніч» за М.Гоголем), Отелло («Історія Отелло» Л.Іцелєва), Ротмістр (“Дами і гусари” А.Фредро), Містер Спетлайг («Тітонька Чарлі») за Б.Томасом, Гастрит (“Вечір” О.Дударева), Він (“Двоє і ніч” В.Мережка, Борис (“Заради любові” Р.Галушко), Сірко (“За двома зайцями” М.Старицького), Хазяїн (“Ромео і Жасмин” О.Гавриша), Омелько ( «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого («Краща чоловіча роль II плану» на «Січеславні-2017»), Кум Савка («Сто тисяч» Карпенка-Карого), Лейзер («Скрипаль на даху» Дж.Бока, Г.Горіна)   та багато інших.

Народився Василь Йосипович у с. Воскодавенці (Козятинського р-ну Вінницької обл.). Народний артист України (2009). Закінчив Дніпроп. театр. училище (1978), (курс Пінської Н.М.), Дніпроп. держ. університет, філ. факультет (1989). У трупі з 1978 року. Лауреат міської іменної премії ім. М.Стороженка.

Василю Крачковському притаманне тонке відчуття слова, ритмомелодики сценічного мовлення, навички глибокого аналізу художнього твору у поєднанні з умінням відтворити і психологічно вмотивувати найскладніші сценічні образи переконують у високому професіоналізмі актора. Член НСТДУ, член художньої ради театру. Незамінним у музичних виставах є вокальний талант артиста. Його прекрасний тенор дозволяє простежити душевний розвиток персонажів п’єс. Проникливе виконання народних та естрадних пісень на концертах завжди зворушує слухачів.

За 40 років творчої діяльності створив безліч яскравих образів. Кращі ролі: Рем Кондаков  у драмі «Березова гілка» Ю.Візбора, Голохвостий (“Дамських справ майстер” за М.Старицьким), Курт (“Берег”Ю.Бондарєва),  Павлик (“Дикий Ангел” О.Коломійця), Льовка («Бендюжник і король» І.Бабеля), Данило  („Засватана – не вінчана” І.Карпенка-Карого), Гриць (“Сорочинський ярмарок” за М.Гоголем), Лачі Рач (“Циган-прем’єр” І.Кальмана), Олексій ( „Сватання на Гончарівці” Г.Квітки-Основ’яненка), академік Дмитро Яворницький  („Народжений під знаком Скорпіона” В.Савченка), Петро („Наталка Полтавка” І.Котляревського), Фабріціо („Мірандоліна” („Господиня готелю”)  К.Гольдоні),  Енріко ( „Дім божевільних” Е.Скарпетти), Король (“Все добре, що кінчається гаразд”) У.Шекспіра, Аскер (“Аришин мал алан) У.Гаджибекова, Майор (“Дами і гусари” А.Фредро), Едвін (“Сільва”) І.Кальмана, Ґриґ («Безіменна зірка» М.Себастіана), Левко і Писар («Майська ніч» за М.Гоголем), Шельменко (“Шельменко-денщик») Г.Квітки-Основ’яненка, Лаврін («Кайдашева сім’я» за І.Нечуєм-Левицьким), Пан Коцький («Пан коцький» Л.Кушкової), Тассіло («Маріца» І.Кальмана), Мартин Боруля у однойменній комедії і Фактор («Сто тисяч» Карпенка-Карого), Бровко («Жив собі пес») В.Назарова, «Візир («1 день із 1000 ночей» А.Крима), Левборг (“Гедда Габлер”) та багато багато інших. Крім участі у культурно-мистецьких заходах мiського, обласного та загальнодержавного значення,  Василь Крачковський вже багато років є їхнім ведучим. Завдяки потужній творчій енергії, постійному мистецькому пошуку та самовдосконаленню досяг високого рівня акторської майстерності. Лауреат різноманітних театральних фестивалів і  конкурсів. Нагороджений почесними грамотами як міського, так і всеукраїнського рівня.

Народився Віктор Володимирович Гунькін 13 березня 1957 року в смт Градіжськ Полтавської області. Здобув вищу театральну освіту в Київському інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. З 1982 року Віктор Гунькін – артист драми Дніпродзержинського російського музично-драматичного театру, а з 1995 ро­ку він дарує свою майстерність перевтілення дітям у Дніпропетровському театрі юного глядача.

Досвідченим майстром сцени  актор прийшов у 2004 році    до   Дніпропетровського   академічного   українського    музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка. Сценічні образи, створені артистом, виділяються яскравою художністю, емоційністю, елегантністю, шармом.  Актор проникливо і точно відтворює складний внутрішній світ усіх своїх персонажів. Його мистецьке єство – це природне відчуття найтонших нюансів взаємин між людьми, майстерне володіння засобами і прийомами створення художнього образу. Кращі ролі актора у театрі: Нєзнамов («Без вини винні» М.Островського), Лісовик («Лісова пісня» Л.Українки), Хоппер («А далі – тиша» В.Дельмар), Хан (“Запороги” В.Веретенникова), Він («9 ночей» М.Вішнєка), Дяк («Сорочинський ярмарок» за М.Гоголем), Пароль («Все добре, що кінчається гаразд» У.Шекспіра), Снизка («Новосельці») М.Кропивницького, Саша  («Новорічний єралаш» В.Шарика), Каленик («Майська ніч» за М.Гоголем) Октавіан («Історія Отелло» Л.Іцелєва), Дросельмаєр (“Лускунчик” Е.Т.А. Гофмана), Беббс (“Тітонька Чарлі” О.фельцмана), Чаклун (“Аладдін” Я.Стельмаха), Дід (“Коза-Дереза) Л.Кушкової, Жіль (“Маленькі подружні злочини” Е.-Е. Шмітта), Птючка (“Маріца” І.Кальмана), Скорик (“Сватання на Гончарівці” Г.Квітки-Основ’яненка), Директор цирку (“Пеппі Довгапанчоха” за А.Ліндгрен), Поварьонков (“Доки сонце зійде, роса очі виїсть” М.Кропивницького), Націєвський (“Мартин Боруля”, Невідомий («Сто тисяч» І.Карпенка-Карого), Менахем( «Скрипаль на даху» Дж.Бока), Джафар («1 день із 1000 ночей» А.Крима), Дяк (“Вечори на хуторі поблизу Диканьки”)та багато інших. Бере активну участь у житті колективу та організації театралізованих самодіяльних святкових концертів. Лауреат і дипломант театральних конкурсів.
У вересні 2014 року майже одностайно на зборах колективу був обраний головою профкому театру. Восени 2016 року на фестивалі “Homo ludens” м. Миколаїв нагороджений двома спеціальними  дипломами альтернативної художньої ради “За краще акторське перевтілення” та “За найвищу акторську майстеність” – роль Баби Прісі (“Зона” П.Ар’є) , реж. А.Канцедайло. Володар Ґран-прі “Січеславна-2017” за цю ж роль. З нагоди 60-річчя нагороджений почесною грамотою Міністерства культури України. 2018 року отримує почесне звання «Народний артист України».

ЗАЙНЯТИЙ МАЙЖЕ У ВСІХ ВИСТАВАХ РЕПЕРТУАРУ !

Бережницький Володимир Теодорович народився 18.081955 у м.Івано-Франківськ.  З 1972 року  у мистецтві. Працював у драматичних театрах : Львівський ТЮГ (72р), Києвському обл. театрі ім. Саксаганського(73-74), 74-76 – служба в армії. У 1976 році вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва (курс Л.А.Олійника). Закінчив навчання у Харківському державному інституті мистецтв ім. І.Котляревського (курс О.Б.Глаголіна) (1981). Від 1981 року – артист драми театру ім. Т.Шевченка.  У творчій біографії можна нарахувати участь  у більше, ніж 100 виставах. Вдумлива, серйозна робота над роллю, мовою персонажа, удосконалення засобів виразності, збагачення їх новими акцентами і нюансами – характерні ознаки сценічного почерку актора. Володимир Бережницький – характерний і комедійний актор. Серед найяскравіших робіт  слід назвати такі: Гриць («Маруся Чурай») Л.Костенко, Арсен («Чужий») О.Ніконенка, Карпо («Безталанна») І.Карпенка-Карого, посол («Фаворит») за В.Пікулем, король Карл XII («Мазепа – гетьман України») Б.Мельничука (за Б.Лепким), Лопуцьковський, Опецьковський («Шельменко-денщик») Г.Квітки Основ’яненка, кравець Василь («Житейське море») І.Карпенка-Карого, Возний («Наталка-Полтавка»), Тольо («Джокер» Г.Запольської), капелан («Дами і гусари») А.Фредро, Маюфес (“Хазяїн” І.Карпенка-Карого), Антіох («Діоген» Б.Рацера, В. Константинова), Винокур («Майська ніч») за М.Гоголем, Брессет («Тітонька Чарлі» за Б.Томасом), Михай (“Маріца” І.Кальмана), Король Владислав (“Шалене кохання гетьмана” В.Веретенникова), Опецьковський (“Шельменко-денщик” Г.Квітки-Основ’яненка), Дядько Лев (“Лісова пісня” Л.Українки), Воронов (“Доки сонце зійде, роса очі виїсть” Кропивницького), Гервасій (“Мартин Боруля”) І.Карпенка-Карого, Ткач (“Вечори на хуторі…” за Гоголем) та інші. Знявся у художніх фільмах: “Схватка”, “Брат за брата, 3-й сезон”, “Пляж” та ін.

Заслужена артистка України ДМИТРЕНКО Ж.Т., 1937 р.н., закінчивши 1951 року театральну студію Луганського драматичного театру (клас народного артиста України П.Вєтрова) та студію Волгоградського драматичного театру (1963р.), працювала артисткою драми Ворошиловградського та Волгоград-ського драматичних театрів (1955 – 1965). З 1966 року – артистка Дніпро-вського українського музично-драматичного театру ім.. Т.Г.Шевченка.

Роки безнастанних творчих пошуків, розвитку мистецької інтуїції та акторської майстерності позначилися на колоритності і проникливості сце-нічних образів, створених артисткою. Серед них – Настя (“Засватана – не вінчана” І.Карпенка-Карого), Марина з однойменної драми М.Зарудного, Махідевран, дружина Сулеймана (“Роксолана” за П.Загребельним), Феніса («Закохана витівниця» Лопе де Вега, Марія Іванівна (“Хазяїн” І.Карпенка-Карого), Хівря (“Сорочинський ярмарок” за М.Гоголем), Емма («Берег») Ю.Бондарєва, Марина («Гріх та покаяння» І.Карпенка-Карого, Катерина Ізмайлова («Леді Макбет Мцензького уїзду») Лєскова, Єлизавета Англійська (“Ваш хід, королево!” Л.Розумовської), Одарка (“Сватання на Гончарівці” Г.Квітки-Основ’яненка, Хазяйка вечорниць («Назар Стодоля» Т.Шевченка), Марель (“Габріель” за п’єсою М.Лоранса “Моє століття”), Графиня (“Все добре, що кінчається гаразд” В. Шекспіра, Пані Аргонова «Дами і гусари»,  А.Фредро, Ганна («Вечір» О.Дударева), Воронова («Доки сонце зійде, роса очі виїсть») та багато інших. Знялася у кінофільмах: «Спадкоємці», «Лісоруби», «Млечный путь». Взагалі актрисою зіграно більше  100 ролей.

Усіх героїнь Жанни Дмитренко об’єднує драматичне сприйняття дійсності, глибокий внутрішній аналіз оточуючого світу, щирість добрих почуттів. Актриса не обминає і відтворення гострих соціальних конфліктів, теми боротьби неординарної, сильної духом жінки за свою гідність і честь. Тонке відчуття гумору забезпечує актрисі незмінний успіх і у комедійних жанрах.

Медяник Ірина Михайлівна – випускниця Дніпропетровського театрального училища. багатогранна актриса, яскрава творча особистість із сформованим оригінальним стилем сценічного перевтілення. Полум’яний темперамент, закоханість у театр, а також гарні зовнішні дані дозволяють актрисі створювати цікаві образи, якнайповніше відтворювати на сцені душевний стан героїнь. Уміло користується широким спектром сценічних засобів, психологічно вмотивовує кожен вчинок своїх персонажів, майстерно втілює режисерські установки та мізансцени, що переконує у високому рівні професійної культури актриси і забезпечує їй успіх  серед глядачів. Лауреат міської премії ім. З.Хрукалової. Неодноразовий дипломант і лауреат театрального  фестивалю “Січеславна”.

Кращі ролі: Мотря (“Мазепа, гетьман України” за Б.Лепким), Білосніжка (“Білосніжка та гноми” У.Діснея), Мавка (“Лісова пісня” Лесі Українки), Анна (“Украдене щастя” І.Франка), Алкмена (“В цьому домі переночував Бог” Г.Фігейреду), Ніна („Габріель” („Моє століття”) М.Лоранс), Маруся (“Житейське море” І.Карпенка-Карого), Аня (”Вишневий сад” за А.Чеховим), Ліза („Страсті по Торчалову” М.Воронова), Рита (“Новорічний єралаш” В.Шарика) та інші. Вдалими і самобутніми, Олімпіада Дмитрівна (“Новосельці” за п’єсою М.Кропивницького “Мамаша”), Інна Василівна (“Закон” В.Винниченка), Флорамія («Діоген» В.Константинова, Б.Рацера), Мотря “Кайдашева сім’я” І.Нечуя-Левицького), Жізель (“Милі дітки” Ф.Кампо), Ліза (“Маленькі подружні злочини” Е.-Е.Шмітта), Голда («Скрипаль на даху» Дж.Бока) та багато інших.

Заслужена артистка України Неля Миколаївна Ніколаєва після закінчення Харківського інституту мистецтв ім. І.Котляревського з 1976 року в трупі театру ім. Т.Г.Шевченка. Заслужена артистка України (2004).

Актрисою створено безліч яскравих сценічних образів: Парася («Сорочинський ярмарок») за М.Гоголем, Настя («Бой жінка») Гр. Квітки-Основ’яненка, Марина («Як пани, так і ми») М.Кропивницького, Ярина («Засватана – невінчана») І.Карпенка-Карого, Інигерда («Ярослав Мудрий») І.Кочерги, Асунта («Татуйована троянда») Т.Уільямса, Пухова («Конкурс») О.Галіна, Стеха («Назар Стодоля») Т.Шевченка, Ярина («Запороги»  В.Веретенникова), Графиня («Все добре, що кінчається гаразд» У.Шекспіра), Тітонька Джахан («Аршин мал Алан» У.Гаджибекова), Килина («Лісова пісня» Л.Українки), Своячениця («Майська ніч» за М.Гоголем), Фена Степанівна (“Шельменко-денщик”) Г.Квітки-Основ’яненка, Баба (“Коза-Дереза” Л.Кушкової), Терпилиха («Наталка Полтавка» І.Котляревського), Євдокія Пилипівна (“За двома зайцями” М.Старицького), Марія («Наша кухня» Асі Котляр), Хазяйка («Жив собі пес» В.Назарова, П.Маги), Мати («Війни нема… є» за Б.Гуменюком)  та багато інших. Самовіддано й натхненно   актриса відтворює на сцені багатогранні прояви жіночої душі, вкладаючи в кожен образ неповторну експресію, українську душу.

Її героїні приваблюють яскравою зовнішністю, глибоким переживанням, несподіваним розкриттям характеру. Усіх їх об’єднує драматичне сприйняття дійсності, прагнення добра, краси й любові, невгамовний пошук сенсу буття. Привертає увагу щирість і глибокий ліризм, невичерпна наснага актриси.

Надзвичайно проникливо виконує українські народні пісні у музичних виставах і концертах,  зворушуючи глядачів душевністю народного мелосу.

Нагороджена грамотами і подяками від керівництва міста. Дипломант фестивалів і конкурсів. 2000 року Неля Ніколаєва стала лауреатом щорічного театрального фестивалю Придніпров’я «Січеславна» у номінації «Краща жіноча роль» (за роль Насті у виставі «Украдене щастя І.Франка).

Заслужена артистка України Наталія Тафі після закінчення Дніпро-петровського театрального училища (1982 р.) у трупі театру ім.Т.Г.Шевченка. Актрисою створено безліч яскравих сценічних образів, які рік-у-рік приваблюють глядачів глибоким ліризмом, невтомним пошуком життєвої істини та  поетичним сприйняттям оточуючого світу і людей у ньому. Героїні Наталії Тафі відрізняються з-поміж інших надзвичайною правдивістю у розкритті і розвитку  душевних станів, а, інколи, й трагічною долею. Чарівлива жіночість, вміння віднайти влучні інтонації і якнайточніші відтінки у розкритті характерів персонажів, драматичний талант і витончений аристократизм сценічного перевтілення роблять актрису неперевершеним майстром сцени.

Володіючи широким вокальним діапазоном, артистка виступає із концертними програмами у культурно-мистецьких заходах обласного та загальнодержавного значення, крім того, протягом багатьох років часто є їх ведучою.

Кращі ролі: Юля (“Піч на колесі” Н.Семенової),  Єлизавета із драми „Ярослав Мудрий” І.Кочерги, Маруся Чурай за однойменним романом у віршах Л.Костенко, Алкмена з міфу по-езопівськи „В цьому домі переночував Бог” Г.Фігейреду, Наталка з музичної комедії „Наталка Полтавка” І.Котляревського, Єлизавета з драми „Народжений під знаком Скорпіона” В.Савченка, Лаура з блюз-серенади „Скляний звіринець” Т.Уїльямса, Анжеліка з фарсу-балету „Мольєріда” (за творами Ж.-Б.Мольєра), Мірандоліна з однойменної комедії К.Гольдоні, Марія Стюарт (“Королева Марія Стюарт”) за В.Шіллером, Міс Америка в однойменній драмі В.Канівця,  Стелла Хоґенґартен (“Татуйована троянда” Т.Уільямса),  Учителька естетики в комедії О.Галіна “Конкурс”, Лулу (“Джокер” Г.Запольської), Куку (“Безіменна зірка” М.Себастіана) Донна Люсія («Тітонька Чарлі» за Б.Томасом ), Учителька («Пеппі» А.Ліндгрен), Циля («Наша кухня» А.Котляр), Зулейка («1 день із 1000 ночей А.Крима) та багато інших. У творчому доробку артистки більше 100 ролей.  Надзвичайно кумедний і колоритний образ придворної дівиці Літіфу створила артистка у мюзиклі «Мікадо» за творами О.Вишні, М.Хвильового.

Валерій Данилович Мойсеєнко народився у с.Дунаївці Хмельницької області. Після закінчення Харківського інституту мистецтв ім. І.Котляревського з 1981 року – актор театру ім. Т.Г.Шевченка. Артистом створено понад 70 яскравих образів, різнопланових за жанром та характером, найкращі роботи: Кушкін («Страсті по Торчалову» М.Воронова, Микола («Наталка Полтавка»І.Котляревського), Назар («Назар Стодоля» Т.Шевченка, Лукаш («Лісова Пісня»Л.Українки), Адвокат («Запороги») і  Дорошенко (“Шалене кохання гетьмана”) В.Веретенникова, Боні («Сільва» І.Кальмана); Закоханий («Автобус» С.Стратієва), Гарвей («А далі – тиша» В.Дельмар), Учитель Мірою «Безіменна зірка» М.Себастіана), Віталій («Чумаки» І.Карпенка-Карого), Олекса Бабич («Украдене щастя»І.Франка), Писар («Майська ніч» за М.Гоголем), Жорж (“Милі дітки” Ф.Кампо), Полковник Чесні (“Тітонька Чарлі” за Б.Томасом), Скорик (“Сватання на Гончарівці” Г.Квітки-Основ’яненка) Дросельмайер («Лускунчик»), Моріц («Маріца» І.Кальмана), Копач («Сто тисяч» І.Карпенка-Карого), Урядник («Скрипаль на даху» Дж.Бока), Мікадо («Мікадо» за О.Вишнею), Режисер (“Отрута не за адресою”), Начальник варти ( «1 день із 1000 ночей» А.Крима) та багато  інших.

За думкою критиків, в образі Назара Стодолі, створеного Мойсеєнко В.Д. об’єдналися душевна щирість, козацька відвага й ніжний романтизм.  Валерій Данилович вимогливий до себе. Постійно вдосконалює свою творчу майстерність, знаходиться у гарній фізичній формі.  Нагороджений різноманітними почесними грамотами і відзнаками.

Заслужена артистка України Валентина Олександрівна Сушко працювала ­у Дніпровському українському музично-драматичного театрі ім. Т.Г.Шевченка  із 1969 року. Сценічний доробок актриси – понад 100 оригінальних сценічних образів у виставах сучасного і класичного репертуару. Творчій манері артистки притаманні особлива драматична напруга, палкий темперамент, насичена динаміка внутрішнього життя. Актрисі завжди вдавалися образи сильних дієвих жінок, їх думки, почуття, мотиви поведінки актриса блискуче доводить до розуміння глядачів, незмінно викликаючи їх захоплення, співчуття, спонукаючи до роздумів над проблемою людського щастя та сенсу буття в цілому. Проте амплуа актриси рік у рік розширюється і відчувається тяжіння і до яскравої гострохарактерної форми. Лауреат  премії ім. А.Хорошуна за виконання ролі Матінки Кураж у однойменній виставі Б.Брехта (2003). Лауреат конкурсу читців ім. Л.Українки. Неодноразовий лауреат фестивалю «Січеславна»: за створення образу Раневської у виставі «Вишневий сад» А.П.Чехова; в номінації «краща роль другого плану» у виставах «Чумаки», «Все добре, що кінчається гаразд».

Найкращі ролі: Марина («Таке довге, довге літо» М.Зарудного), Кручиніна (“Без вини винні” О.Островського), Ніна (“Заради любові” Р.Галушко), Раневська (“Вишневий сад” А.Чехова), Хівря (“Сорочинський ярмарок” за М.Гоголем), Бобренчиха (“Маруся Чурай” Л.Костенко), Єлизавета (“Ваш хід, королево!” Л.Розумовської), Катерина (“Різдвяна ніч” за М.Гоголем), Матінка Кураж (“Матінка Кураж та її діти” Б.Брехта), донна Амалія (“Дім божевільних” Е.Скарпетти) Серафіна «Татуйована троянда» Т.Уільямса, удова Капулетті (“Все добре, що кінчається гаразд” В.Шекспіра, княгиня Юліана Волапюк (“Сільва” І.Кальмана”), Баба (“Коза-дереза” Л.Кушкової), Памфіла («Діоген» Б.Рацера, В.Крнстантинова), Валентина («Отрута не за адресою» М.Коровкіна») та багато інших.

Знаковою для артистки стала головна  роль  Сари Бернар у драмі «Сміх лангусти» Дж. Марелла. режисера Сергія Чулкова.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ !

Проценко Марія Олександрівна, 1946 року народження, в 1966 р. закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж  за фахом актриса драматичного театру. Працювала актрисою у Львівському обласному драматичному театрі ім. Ю. Дрогобича, а з 1968 у Дніпропетровському академічному українському музично-драматичному театру ім. Т. Шевченка, зіграно майже сто різнопланових ролей, образи світової та української класики. Серед них: Катерина, Марина – Тараса Шевченка; Наймичка – Тобілевича; Леді Макбет Мценського повіту – Лєскова; Ангустіас, Дім Бернарди Альби – Г.Лорки, Ісмена «Антигона» Софокла та багато інших.

Тричі обиралась депутатом Бабушкінської райради, 12 років була членом обласної Ради профспілок, а  також головою профкому театру та ін.

25 років Проценко М.О. була відповідальним секретарем Дніпропетровського міжобласного відділення Національної Спілки театральних діячів України поєднуючи роботу в Дніпропетровському українському академічному театрі ім. Т. Шевченка. У 2014 р. Марію Проценко обрано Головою Правління ДМВ НСТДУ. За підтримкою місцевих рад проводить значні творчі та благодійні акції. Традиційними стали: благодійна акція для знедолених дітей та непрацюючих ветеранів у День Святого Миколая, міжнародний фестиваль “Класика сьогодні” у м. Кам’янському, всеукраїнський фестиваль пластичних театрів у м. Кривому Розі, відкритий фестиваль моно та камерних вистав «Віват Актор!». Всеукраїнський фестиваль патріотичних театрів «Миротворці», огляд молодої режисури, фестиваль-конкурс на вищу театральну нагороду Придніпров’я “Січеславна” та “Надія Січеславни”, конкурси професійних читців ім. Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, організація та проведення майстер класів для підвищення професійної майстерності, перегляд та рецензування прем’єрних вистав. Нагороджена багатьма грамотами та подяками Міністерства культури України, Національної спілки  театральних діячів України, облдержадміністрації, облради та міської ради м. Дніпра. Нагороди: орден української православної церкви «Святого рівноапостольного  Великого князя Володимира Ш ступеню отримала у 2002 року. В 2005 році стала лауреатом конкурсу ”Кращий громадський діяч  “Придніпров’я”. 31 сiчня 2018 р. в Епархiї УПЦ Київського Патрiархату було почесно вручено Орден Святої великомучениці Варвари.

За останні три роки у театрі створила цикл моновистав. У червні 2015 року в Києві на XVII Міжнародному театральному фестивалі моновистав «ВІДЛУННЯ»  «За громадянську позицію» була нагороджена за роль у моновиставі «Я вам цей борг ніколи не залишу» за творами Л.Костенко, (реж.– Л.Кушкова). Спектакль тричі показано на всеукраїнському телеканалі «Культура». Авторська моновистава «Билась птахом змучена душа» за творами Т.Шевченка з успіхом іде на малій сцені театру, схвально оцінена критиками та глядачами. Окрім цього, типові, органічні, яскраві образи ПРОЦЕНКО М.О. створила на сцені театру за останні роки: Наймички у виставі-концерті «Бал» Лідії Кушкової, Хеновеви у  драмі «Дерева вмирають стоячи» А.Касони, 2017 р., Параски у комедії «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого, 2017 р.

У 2018 р. разом із режисером Л.Кушковою створила моновиставу «За надмірну любов» на малій сцені театру.

Після закінчення Дніпропетровської консерваторії по класу бандури,. була запрошена до театру для участі у концертах. Під керівництвом режесерів,  постійно працюючи над собою, розвивала свої вокальні та акторські здібності, почала отримувати  ролі у музичних і драматичних виставах. Амплуа актриси – лірична героїня. Також у складі тріо бандуристок «Лілея» виступає у концертах та виставах.

Основні ролі артистки: Уляна («Сватання на Гончарівці») Г.Квітки-Основ’яненка, Юлішка («Циган-прем’єр» І.Кальмана), Наталка («Наталка-Полтавака» І. Котляревського), Парася («Сорочинський ярмарок» за М.Гоголем), Русалка польова («Лісова пісня» Л.Українки), Квіткарка («Моя чарівна леді» Б.Шоу), Гюльчохра («Аршин мал алан» У. Гаджибекова), Лисичка («Коза-Дереза» Л.Кушкової), Сільва з однойменної оперети І.Кальмана, Панночка («Майська ніч» за М.Гоголем), Маріца («Маріца» І.Кальмана), Учителька («Пеппі Довгапачоха»), Хазяйка («Жив собі пес» В.Назарова, П.Маги)  та багато інших.

Вілен Романович Головко закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (курс професора Л.Олійника). Після інституту працював актором у Івано-Франківському муз.-драм. театрі ім. І.Франка  (1972-74рр.),  з 1974-76рр. – Дніпропетровський російський драматичний театр ім. М.Горького. У 1976 році запрошений до Норільського заполярного театру ім. Маяковського на посаду зам. директора з організації глядача. З 1977 – 1987рр. – директор Ачинського драматичного театру Красноярського краю. 1987р. – директор Черкаського муз.-драм. театру ім. Т.Шевченка.  У 90-х Знявся у ряді телефільмів Дніпропетровського творчого об’єднання «Воля»: Ляборд («Фермерські пригоди»), намісник («Йогана – жінка Хусова» Л.Українки, Іуда («На полі крові» Л.Українки) та ін.  (директор – В.Ковтуненко, реж. – Л.Кушкова). З 1995 -2007 рр. – актор Білого театру на основі музею ім. Ф.Достоєвського, м. Петербург. З 2007 року – актор, режисер, організатор глядача театру ім. Т.Шевченка. Режисер і сценограф вистави «Безіменна зірка» М.Себастіану, в якій виконує роль Ґрига.  Кращі ролі: «На полі крові» Л.Українки  (Іуда), «Діоген» Б.Рацера В.Константинова (Діоген), «Майська ніч» за М.Гоголем (Винокур), Опецьковський («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка), Пузир («Хазяїн» І.Карпенка-Карого), Виборний (“Наталка Полтавка” І.Котляревського), Мультик (“Вечір” О.Дударева), Віктор Забіла (“Його сіятельство поет…” Г.Штоня, Граф Головко (“БАЛ”) Л.Кушкової,  Жорж (“Милі Дітки”Ф.Кампо), Бальбоа «(Дерева вмирають стоячи» А.Касони та ін. Глибокий  аналіз ролей, сильний сценічний темперамент, хороший голосовий апарат сприяють актору створювати різнопланові самобутні характери.

Лауреат фестивалю ,присвяченому 140-річчю з дня народження Лесі Українки у м.Луцьк (вистави “На полі крові”, “В катакомбах”). Самостійний творчі проекти: моновистави «У катакомбах» Л.Українки, сповідь поета “Повернення до раю” (2016 р.) за щоденниками і творами Т.Шевченка, з якими їздить не тільки по школах і Вузах Дніпропетровська, але й КИЄВА! У  2015 році всеукраїнський телеканал «Культура» випустив передачу за участю актора в рубриці «Особистості». У 2018 році підготував моновиставу «Старий і море» за твором Е.Хемінгуея, а  2020-му – “Де твій брат Авель?” Ю.Едліса.

Василь Петрушко. Народився 25 грудня 1989 року смт Просяна Покрівського р-ну Дніпроп. області. Працює у театрі з 2012 року після закінчення Дніпровського театрально-художнього коледжу. Основні ролі: Лаврін (“Кайдашева сім’я”), Аладдін (“Аладдін” Я.Стельмаха), Юрась Хмельницький (“Шалене кохання гетьмана” В.Веретенникова), Степан (“За двома зайцями” М.Старицького), Звіздар («Лускунчик» Е.Т.А. Гофмана), Поліцейський (“Пеппі Довгапанчоха”), Вовк (“Пан Коцький Л.Кушкової), Ронсдорф (“Сільва”І.Кальмана), Кондуктор і Удря (“Безіменна зірка”), Перелесник і Той, що греблі рве («Лісова пісня» Л.Українки), Борис (“Доки сонце зійде, роса очі виїсть” М.Кропивницького), Микола (“Мартин Боруля” І.Карпенка-Карого), Міллер (“Чорна комедія”), Коханець (“Мікадо” О.Вишні), Вовчик («Зона» П.Ар’є), за яку отримав диплом на останньому фестивалі «Січеславна-2017» , Федір («Скрипаль на даху» Дж.Бока), Девіс («Вахтер» («Сторож») за Г.Пінтером), Бабакін (“Отрута не за адресою”) та ін.

Закінчила Дніпропетровське державне театральне училище (1965). За 45 років служби у Дніпропетровському музично-драматичному театрі ім. Т.Шевченка Тимошенко Любов Захарівна створила галерею образів лірико-драматичних героїнь у виставах різних за жанром: Уляна («Сватання на Гончарівці»), Галя («Майська ніч» М.Старицького), Аніта («Поцілунок Чаніти» Є.Шатуновського), Яринка «Друге весілля в Малинівці», Оленка «Голубі олені» О. Коломійця та інші. Виходила за рамки амплуа і проявила себе як комедійна та характерна актриса:  Прісінька «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка, Білосніжка «Білосніжка та сім гномів» за …. ,Вірка «Тил» М.Зарудного, Недоторка «Недоторка» Устінова, Куріпочка «Сорочинський ярмарок» за М.Гоголем, Королева «Країна сонячних зайчиків» В.Нестайка,   Хеновева(«Дерева вмирають стоячи» А.Касони), Баба Параска (“Кайдашева сім’я “), Придворна дама (“Лускунчик”) та ін.

Вероніка Голованьова. Провідний майстер сцени.

Нар. 07.04.87 р. Працює в театрі з 2005 року після закінчення Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Член національної спілки театральних діячів з 2006 року.  Створила на сцені різнобарвні, колоритні образи: Рєпніна («БАЛ» Л.Кушкової), Гелена («Все добре, що кінчається гаразд» У.Шекспіра), Роза («Татуйована троянда» Т.Уільямса), Рода («А далі – тиша…» В.Дельмар),  Люська («Стережися лева» Я.Стельмаха), Стассі («Сільва» І.Кальмана), Рита («Новорічний єралаш» В.Шарика), Внучка, Зайчиха («Коза-дереза» Л.Кушкової), Мілена («Діоген» Б.Рацера, В.Константинова), Гелена («Шалене кохання гетьмана В.Веретенникова), Мілена («Діоген»), Стеха («Назар Стодоля» Т.Шевченка), Химка («За двома зайцями» М.Старицького), Оксана («Доки сонце зійде, роса очі виїсть»)  М.Кропивницького), Гейша Юм-Юм («Мікадо» за О.Вишнею), Цейтл («Скрипаль на даху» Дж.Бока), Веснянка («В країні сонячних зайчиків» Я.Стельмаха), Мати у моновиставі (“Свято слодкої лободи” Л.Степовички).

Війна у драмі «Війни нема є» Б.Гуменюка, роль Жаклін у комедії «Обережно – жінки!» А.Курейчика, Медсестра у сатиричній комедії «Пригоди «небравого» вояка Шрамка», Солоха в мюзиклі «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» за М.Гоголем

Ведуча концертів, нагороджена грамотами і подяками СТД, міста та області.

Провідний майстер сцени.

Народилася 07.01.78 у м. Дніпропетровськ. Після закінчення Дніпропетровського державного театрально-художнього коледжу (2000р.) працює у Дніпропетровському академічному музично-драматичному театрі ім. Т.Шевченка.  Характерна співуча ( актриса,  ведуча концертів у театрі, а також різних заходів  обласного значення. Пише сценарії до новорічних свят і має великий досвід роботи Снігуронькою в інтерактивних новорічних дійствах. Лауреат конкурсів читців ім. Т.Г.Шевченка та ін. Лауреат конкурсу «Боромля-2002». Бере активну участь у громадському житті міста. Закінчила Київський Національний університет кіно, театру та телебачення ім. І.К.Карпенка карого, спеціальність – режисер драматичного театру (2009 р.).

Кращі ролі: Лисичка («Операція «Мільйончик»»), Груня («Сорочин-ський ярмарок»), Тамара Михайлівна (Павлина («Хазяїн» І.Карпенка-Карого), Катя Волкова («Конкурс» О.Галіна), Польова русалка і Водяна русалка («Лісова пісня» Л.Українки), Лисичка («Коза-Дереза» Л.Кушкової), Гюльчохра («Аршин мал алан» У.Гаджибекова), Юзя («Дами і гусари» О.Фредро), Куку («Безіменна зірка» М.Себастіана), Жозефіна («Нові пригоди кота Леопольда» Б.Дмитрієва), Марина («Ромео і Жасмин» О.Гавроша), Русалка-відьма («Майська ніч» за М.Гоголем), Настя («За двома зайцями» М.Старицького), Зура («Милі дітки» Ф.Кампо), Катря («Доки сонце зійде роса очі виїсть» М.Кропивницького), Рузя (“Свіччине весілля” І.Кочерги), Снігурка (“Про що нашептала зірка” Валерії Воробйової, Віліна (“Чарівник Смарагдового міста”) та ін.  Педагог в дитячій театральній студії при театрі «Намистечко». Співавтор театралізованого концерту для дітей «Пригоди дракончика в Україні», 2018 року.  Має почесні грамоти та подяки від керівництва міста та області, НСТДУ.

Гаврикова Наталія ,06.11.1964 року народження, після закінчення Дніпропетровського Державного театрального училища (1987 р.) у 1987-89 рр. працювала у Вінницькому театрі ляльок. З 1991 року – актриса Дніпропетровського академічного музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка.  Обдарована актриса лірико-комедійного спрямування. В багажі актриси чимало ролей з дитячих вистав. Кращі ролі: Прісінька («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка), Зарі Рач («Циган-прем’єр» І.Кальмана), Катерина («Доки сонце зійде – роса очі виїсть» М.Кропи-вницького, Сіра Миша («День народження кота Леопольда»Б.Дмитрієва), Ліда («Шлюб за оголошенням» В.Канівця), Саня («Брехня» В.Винниченка), Оленка («Котигорошко» А.Шияна), Варя («Вишневий сад» за А.Чеховим), Юзя («Дами і гусари» А.Фредро), мадам Шанель («8 жінок» Р.Тома), Бегемотик («Країна сонячних зайчиків» Я.Стельмаха), Секретарка («А далі – тиша»), Оксана («Майська ніч» за М.Гоголем), Жозефіна («Милі дітки» Ф.Кампо) та багато інших. Гаврикова Н. – прекрасний читець поезії. Лауреат регіонального конкурсу читців ім. Л.Українки (1999р.). Дипломант Всеукраїнського конкурсу читців ім. Лесі Українки (1999 р.). Лауреат регіонального відкритого фестивалю моно- та камерних вистав «Віват актор!» (2003р.) Має подяки міського голови до Дня театру (2000р.) .

Займається викладацькою діяльністю у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі (предмет – «Сценічна мова»).

Автор моновистави “Буду житии!» за творами Л.Українки. Викладач ДЮС «Намистечко» при театрі.

Народилася 16.09.81 у с.Нижній-Ольчедаїв Вінницької області. Закінчила Дніпропетровське музичне училище ім. М.І.Глінки, клас бандури, 2001р..  Переможець Дніпропетровського конкурсу виконавців на народних інструментах (1999, 2000). Нагороджена дипломом I ступеня за перемогу у межрегіональному конкурсі виконавців на народних інструментах студентів муз.училищ (м. Полтава, 2001р.) Дипломант II творчого огляду-конкурсу авторів родини Івана та Марусі Гнип журналу «Борисфен» в номінації «Театр» (2010р.)

З  2001 року – артистка-вокалістка Дніпропетровського українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка. Учасниця тріо бандуристок. Маючи чудовий голос, (меццо сопрано)  активно бере участь у театралізованих та міських концертах, виконуючи пісні як народні, так і сучасні, естрадні. Із великим  задоволенням юні глядачі співпереживають із Мавпочкою із казки Я.Стельмаха  «Стережися Лева», Зайчихою «Заєць-вирвихвіст» Г.Піменова та Козою-Дерезою із однойменної казки Л.Кушкової.    Із 2004 року  грає драматичні ролі у виставах діючого репертуару: «Запороги» В.Веретенникова (Оксана),  оперета «Аршин мала лан» У.Гаджибекова (Телі), «Все добре, що кінчається гарад» У.Шекспіра (Діана) «8 жінок» Р.Тома (Сюзон), «Новосельці» («Мамаша») М.Кропивницького (Варя),  “Жив собі пес” Маги/Назарова (Злодюжка) , “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” (Солоха ),  “Суд і сповідь” (Маруся Чурай), “Циганка Аза” (Аза) та багато інших. За роки роботи у театрі продемонструвала блискуче уміння перевтілюватися у різні персонажі, органічно передавати почуття і емоції.

ПРИЩЕПО Дмитро Олександрович народився 17.02.82 у с.м.т. Новотроїцьке  Херсонської області. Загальний стаж – 17 років. З 2004 року після закінчення Дніпропетровського театрально-художнього коледжу працює артистом драми. За період роботи проявив себе як дисциплінований актор, переважно комедійного жанру. Часто зайнятий у концертах (співак, гуморист). Бере активну участь у громадському житті міста. Переможець  «Конкурсу молодих конферансьє – 2006» (м. Дніпропетровськ). Лауреат конкурсу гумористів ім. О.Вишні, II місце (м.Суми).

Ролі: Сулейман («Аршин мал алан» У.Гаджибекова), солдат «Все добре, що кінчається гаразд» У.Шекспіра, Мандрівник («Стережися лева» Я.Стельмаха),  Лікар («А далі – тиша» В.Дельмар), Паску («Безіменна зірка» М.Себастіана), Рак-Неборак («Коза-дереза») Л.Кушкової, Левко («Майська ніч» за М.Гоголем), пес Чарлі («Ромео і Жасмин» О.Гавроша), Чарлі («Тітонька Чарлі» О.Фельцмана), Бобер («Білогорія ­– країна мрій»),  С.Петрова, Пес Чарлі («Ромео і Жасмин» О.Гавроша, Поліцейський (“Пеппі Довгапанчоха”), Куртц (“Хазяїн” І.Карпенка-Карого), Птючка (“Маріца”) Микола (“Наталка Полтавка), Феррі (“Сільва”), Хазяїн («Жив собі пес») В.Назарова та інші.

Провідний майстер сцени.

Корольова Яна Сергіївна, народилася 16 квітня 1988 року в місті Дніпропетровськ. У 1994-2003 навчалася у музичній школі, клас фортепіано. У 2008р. закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж. Отримала диплом із відзнакою та вокальну спеціалізацію. Отримала вищу освіту в Національній Академії керівних кадрів культури і мистецтв, 2011р.  Брала участь у вокальних конкурсах: Всеукраїнський дитячий фестиваль-конкурс класичної та камерної музики “Весняна Рапсодія”, м.Київ, 2007р. ( дипломант). Шостий регіональний конкурс вокалістів “Музична Таврія” м.Херсон, 2007р. (номінант). У 2008-2009 займалась в театрі пантоміми. Має досвід роботи на телебаченні.

Із 2008 служить у Дніпровському академічному українському музично-драматичному театрі ім.Т.Г.Шевченка .

Задіяна майже у всіх виставах репертуару, амплуа – героїня.

Ролі:  Надія (“Заграва” В.Веретенникова), Зося  (“Дами і гусари” А.Фредро), Зайчиха “Коза дереза” Л.Кушкової,  Катерина (” Бал” Л.Кушкової), Марі (“Лускунчик” Е.Т.А.Гофмана), Жасмин (“Ромео і Жасмин” О.Гавроша), Кітті («Тітонька Чарлі» О.Фельцмана, Дездемона («Історія Отелло» Л.Іцелєва), Соня (“Хазяїн” І.Карпенка-Карого), Галя (“Майська ніч” за М.Гоголем),  Нана («Білогорія – країна мрій» С.Петрова), Прісінька («Шельменко-денщик»), Уляна («Сватання на Гончарівці»  Г.Квітки-Основ’яненка), Ліза («Маріца» І.Кальмана), Мелашка («Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького), Принцеса («Аладдін» Я.Стельмаха), Галя («За двома зайцями» М.Старицького), Аніка («Пеппі Довгапанчоха» за А.Ліндгрен), Ганна Закревська (“Його сіятельсвто поет…” Г.Штоня), Керол і Клея (“Чорна комедія” П.Шеффера), Лисичка(“Пан Коцький”Л.Кушкової), Ведуча і солістка концерту “Світові кінохіти”, Марися («Мартин Боруля» (І.Карпенка-Карого), Корнелія («Нація» М.Матіос) , Годл («Скрипаль на даху» Дж.Бока), Гюльджан («1 день із 1000 ночей» А.Крима), Наречена і злодійка («Жив собі пес» В.Назарова/П.Маги), Оксана (“Вечори на хуторі біля Диканьки”), Меланка (“Свіччине весілля”).

КУСАКІНА Людмила Володимирівна народилася 06. 09. 1972 року в м. Дніпропетровськ. У 1988 р. закінчила музичну школу з класу бандури. У 1996 році закінчила Дніпропетровське педагогічне училище за спеціальністю «учитель музики і співу, музичний керівник». З 1995 року – артистка- вокалістка Дніпропетровського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. У складі тріо бандуристок «Лілея» виступає у всіх концертних програмах та виставах репертуару. Актрисою створено безліч органічних різнобарвних образів. Кращі ролі: Кармела («Дім божевільних»), Учениця («Моя чарівна  леді» Ф.Лоу),  Перша дівчина («Украдене щастя» І.Франка), Асія («Аршин мал алан» У.Гаджибекова), Хлопець-музикант («Назар Стодоля» Т.Шевченка), пані Газуль («Репетиція в театрі злочину»), Катя Волкова («Конкурс» О.Галіна), Віка («Наречений без посагу» Л.Розумовської), Килина («Майська ніч» за М.Гоголем), Енні («Тітонька Чарлі за Б.Томасом), Мотря («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка), Текля («Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М.Кропивницького), Циганка («Маріца» І.Кальмана), Наталка («За двома зайцями М.Старицького»), І потерча («Лісова пісня» Л.Українки), Секретарка («Дерева вмирають стоячи» А.Касони), Пітіфу («Мікадо» О. Вишні) та ін. Вдало перевтілюється і в казкових персонажів: Зайченя Люська («Стережися лева»), Буратіно («Пригоди Буратіно» О.Толстого), Лисиця («Коза-дереза»  і « Пан Коцький» Л.Кушкової), Ромашка («Барвінок»), Мишеня («Кіт Леопольд» А.Хайта) та інші.

Олійник В.В. народився 23 червня 1983 р. у м. Запоріжжя. Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж (2003 р.), отримав фах актора драматичного театру за спеціалізацією „Артист розмовного жанру”. Лауреат Всеукраїнського конкурсу читців ім. Т.Г.Шевченка. Випускник Харківського інституту мистецтв ім. І.П.Котляревського (актор театру і кіно, курс педагога Литка А.Я.). Випускник Київського Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого (спеціальність «Організація театральної справи»).

З березня 2003 р. – актор Дніпропетровського українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.

За час роботи Олійник В.В. виявив високий творчий потенціал, хороші організаторські здібності. Олійнику В.В. притаманні цілеспрямованість у досягненні цілей, глибоке занурення у творчі проблеми. Постійно самовдосконалюючись, наполегливо працюючи над підвищенням професійного рівня, Олійник В.В. створив ряд цікавих образів: Ведмідь («Коза-дереза» Л.Кушкової), Бертрам («Все добре, що кінчається гаразд» В.Шекспіра, Єлисей («Новосельці» («Мамаша» М.Кропивницького), Удря («Безіменна зірка» М.Себастіана), Креонт («Діоген» Б.Рацера, В Константи нова), кіт («Ромео і Жасмин» О.Гавроша, Джек Чесні («Тітонька Чарлі» О.Фельцмана) та ін..  Відповідальний, Слава («Зона») П.Ар’є та ін. вимогливий до себе та інших.  Гарольд («Чорна комедія» Шеффера), Астон («Вахтер» Г.Пінтера), Лідер (“Вечори на хуторі…”), Серж (“Обрежно – жінки”) та ін. Бере активну участь у житті театру, у культурно-мистецьких заходах міського та обласного значення.

Народився в 1986 році у місті Бережани Тернопільської області.  Закінчив Теребовлянське вище училище культури за спеціальністю “Народна художня творчість”, 2006р. і Київський національний університет культури і мистецтв, 2010р. (бакалавр театрального мистецтва). Постійно самовдосконалюючись, наполегливо працюючи над підвищенням професійного рівня, Безкоровайний Я.М. створив цікаві образи: Хома («По щучому велінню» ), Фріц («Лускунчик» ), Куць («Лісова пісня» ), Жебрак («Дерева вмирають стоячи»), Трохим («Мартин Боруля» ), Стецько (“Сватання на Гончарівці”), Зозуля (“Хазяїн”), Селянин (“Безіменна зірка”)  та ін.

Успішними і самобутніми для артиста стали ролі Тараса Шевченка у драмі «Його сіятельство поет» , Міка («Вахтер» ), Ходжі Насреддіна («1 день із 1000 ночей»), Мотла («Скрипаль на даху»), Тадлоса («Війни нема …є» ), Коляя («Нація»), Томмі («Пеппі Довгапанчоха»), Чорта (“Вечори на зуторі…”за Гоголем та ін.

Сергій ГОРДЕЛЬЯНОВ народився у 1982 році в м. Дніпропетровськ. Після закінчення Дніпропетровського державного театрально-художнього коледжу(2004р.) працює артистом драми у Дніпропетровському українському музично-драматичному театрі ім. Т.Г.Шевченка. Актору добре вдаються характерні та комедійні ролі. Навіть у невеликому епізоді актор може проявити свій талант і викликати  емоції у глядача. Ролі: Олексій («Сватання на Гончарівці» Гр. Квітки-Основ’яненка), Віртуоз («Автобус» Стратієва), Кобзарь («Маруся Чурай» Л.Костенко, Мурза («Запороги» В.Веретенникова), Веллі («Аршин мал алан») У. Гаджибекова, Яків («Новосельці» М.Кропивницького), 2-й дворянин («Все добре, що кінчається гаразд» У.Шекспіра), Ведмідь («Коза-Дереза Л.Кушкової), адвокат («Сільва» І.Кальмана) Савка («Майська ніч» за М. Гоголем), Монтяну («Історія Отелло» Л.Іцелєва), Поварьонков (“Доки сонце зійде, роса очі виїсть”), Опецьковський (“Шельменко-денщик”), Поліцейський (“Пеппі Довгапанчоха”),  Міліціонер (“Зона”), Яким (“Безіменна зірка”), Пацюк (“Вечори на хуторі…”) та багато інших.

Артист-вокаліст. Закінчив Дніпропетровську консерваторію ім. М.Глінки. У театрі із 2017 року.

Ролі:

Олексій ( музична комедія «Сватання на Гончарівці» Гр. Квітки-Основ’яненка) Гусейн Гуслія у мюзиклі «1 день із 1000 ночей), Гриць у драмі «Суд і сповідь» за твором «Маруся Чурай» Л.Костенко, Гусар у мюзиклі «Піросмані» В.Назарова, Скворцов («Шельменко-денщик» Гр. Квітки-Основ’яненка ), Петро («Наталка Полтавка» І.Котляревського), Лаврін («Кайдашева сім’я” І.Нечуя-Левицького), Біжу-ненабіжуся у казці «Котигорошко» А.Шияна, Богдан у сучаній комедії («Хто кому Рабинович?» І.Афанасьєва), Зупан в опереті «Маріца» І.Кальмана, Кролик у казці «Вінні-Пух» та ін.

Іван Кочерга

(1881-1952)

СВІЧЧИНЕ ВЕСІЛЛЯ

Історична драма на 2 дії

Режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України
Юрій Кочевенко (Київ)

Художник – Олексій  Вакарчук (Київ)

Балетмейстер – заслужений діяч мистецтв України Олексій Коваленко

У головних ролях: нар. арт. Ярослав Безкоровайний (Князь Ольшанський), Василь Крачковський (Війт), Григорій Маслюк (Комендант замку); заслужені артисти України:  Ірина Медяник (Гільда), Володимир Бережницький (Писар); артисти Максим Подорожний (Воєвода), Максим Кузнецов, Василь Петрушко (Іван Свічка),  Яна Корольова (Меланка), Олексій Коваленко (Охоронець).

Вистава  за відомою п’єсою українського класика Івана Кочерги. Історія про шалене і трагічне кохання зброяра Івана Свічки та Меланки, що сталася у Києві у далекому XVІ столітті.

 «Коли я випадково натрапив на мотив “заборони свiтла”, мотив, що й послужив темою для цiєї драми, мене захопила в ньому можливiсть змалювати барвисту картину суто мiського життя i соцiальної боротьби в стародавньому мiстi, а на цьому мальовничому тлi створити узагальнений образ боротьби України за свою волю i самобутню культуру… Не буде великим порушенням художньої правди, коли припустити, що, не бачачи пуття в дванадцятирiчних скаргах великим князям, київськi ремiсники i городяни не витримали й активно запротестували проти знущання… Такий поетичний мотив, як заборона свiтла в цiлому мiстi, дає дорогоцiнну змогу змалювати стародавнє цехове ремiсниче життя, показати це життя не статично, а в процесi боротьби з феодалами за мiськi привiлеї i права».

                                                                                                 Іван Кочерга
(із передмови до п’єси)

Тривалість вистави 2 год. 35 хв.

Василь Петрушко (Свічка), Яна Корольова (Меланка)
З.а.У. Володимир Бережницький (Писар), н.аУ. Гр.Маслюк (Кезгайло), з.д.м.У. Олексій Коваленко (Охоронець), Ігор Томілов
н.а.У. Василь Крачковський (Війт), Олексій Коваленко (Кат)
Сцена з вистави
Сцена з вистави
Сцена з вистави

з.а.У. Ірина Медяник (Гільда), Галина Самара (Рузя)

фото Віктора Шевченка

ДIЙОВI ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

Автор – Володимир Носко

В о є в о д а Київський – нар. арт. Укр. Михайло Чернявський

Ігор Томілов

Г i л ь д а, його дружина – засл. арт. Укр. Ірина Медяник

засл. арт. Укр. Оксана Петровська
К н я з ь  О л ь ш а н с ь к и й, каштелян – нар. арт. Укр. Віктор Гунькін

I в а н  С в i ч к а, зброяр – Максим Кузнецов

Василь Петрушко

М е л а н к а, дiвчина – Яна Корольова

Ш а в у л а, вiйт Київський – нар. арт. Укр. Василь Крачковський

К о з е л i у с, писар – засл. арт. Укр. Володимир Бережницький

П е р е д е р i й, слiпий золотар – засл. арт. України Вілен Головко

Ч i п, кожум’яка – Прищепо Дмитро,

К о л я н д р а, кравець – Влад Олійник

Православний священик – Володимир Кравченко

Т е т я н а – Ольга Радочинська

П р i с я – Людмила Кусакіна,

К м i т и ч, зем’янин звенигородський – засл. арт. Укр. Валерій Мойсеєнко

К е з г а й л о, рицар, комендант замку – нар. арт. Укр. Григорій Маслюк

Сергій Гордельянов

Р у з я, його дружина – Олена Завгородня,

Галина Самара

Ф л о р i а н, джура. – Олег Пилипенко

Охоронець  – засл. діяч мистецтв України Олексій Коваленко,

засл. арт. Укр. Олександр Благодарний

У л ь р i к а, служниця –  засл. арт. Укр. Неля Ніколаєва

Цеховики, лицарі, вартові – артисти драми та балету

СУД І СПОВІДЬ
за романом у віршах « МАРУСЯ ЧУРАЙ »

Поетична драма на 1 дію

Постановка і сценографія народної артистки України Лідії Кушкової

У головних ролях: Олена Завгородня, Олександра Івлюшкіна, Василь Петрушко, Максим Кузнецов.

У ролях: нар. арт. України Василь Крачковський, Лідія Кушкова, Григорій Маслюк; засл. артисти України Оксана Петровська, Володимир Бережницький, Вілен Головко, Наталя Тафі, Ірина Медяник, Марія Проценко; артисти Володимир Носко, Влад Олійник, Володимир Кравченко, Дмитро Прищепо, Максим Подорожний та ін.

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» знаменитої сучасносмної української поетеси Ліни Костенко – один із визначних творів української літератури кінця минулого століття, своєрідна енциклопедія духовного життя нашого народу в XVII ст. Висока драма любові вирує на тлі епічних змагань минувшини, де доля легендарної Марусі Чурай тісно переплетена з долею України. У виставі замальовується  історія кохання і трагічні долі людей, які жили в період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.   Перед судом постає легендарна народна авторка пісень – Маруся Чурай, яка кохала  Гриця, але почуття, на жаль, тривали не вічно, адже парубкові та його родині було вигідніше породичатися із багатшою сім’єю.

Тривалість вистави 1 год. 20 хв.

Фото В.Шевченка

З.а.У.Оксана Петровська (Чураїха)

Фото LV, він же Stierlitz, він же Max Otto, він же С.Левченко

Дійові особи та виконавці:

Оповідач – з.а.У. Наталя Тафі

Маруся Чурай – Олена Завгородня, Олександра Івлюшкіна

Чураїха, мати її – засл. арт. Укр. Оксана Петровська

Гриць – Максим  Кузнецов, Василь Петрушко

Бобренчиха, його мати – засл. арт. Укр. Неля Ніколаєва,

засл. арт. Укр. Наталя Тафі

Галя, наречена Гриця – Наталя  Гаврикова,
Галина Самара

Мартин Пушкар, полковник – нар. арт. Укр. Василь Крачковський

Суддя – засл. арт. Укр.  Володимир Бережницький, засл. арт. Укр.  Вілен Головко

Семен Горбань, війт – Володимир Носко

Іван Іскра, козак – засл. арт. Укр. Валерій Мойсеєнко

Параска Демиха – засл. прац. культ. Укр. Марія Проценко

Фесько, дозорець – нар. арт. Укр. Григорій Маслюк

Яким Шибилист – Володимир Кравченко

Козак-посланець – Максим Подорожний

Лесько Черкес – Дмитро Прищепо

Семен Капканчик – Влад Олійник

Ящиха – засл. арт. Укр. Ірина Медяник

Таця Кисломедка – Людмила Кусакіна

Род. 14 марта 1958 г., Пермь.

В 1981 году окончил ГИТИС (курс А.Гончарова).

Играл в Театре им. В.Маяковского (1978-81), Волгоградском драматическом театре (1981-82), Пермском драматическом театре (1982-85), Ферганском русском драматическом театре (1985-88).

С 1989 года — солист Государственного Ансамбля фольклорной музыки п/у В.Назарова, который в 2002 году был преобразован в Государственный музыкальный театр национального искусства под управлением Назарова.

С 1997 по 2004 гг. — актер Московского театра «Бенефис» п/р А. Неровной.

Член Союза Театральных Деятелей.

На протяжении ряда лет принимает участие в озвучании фильмов, игр, мультфильмов и рекламы.

Выступал с песенными программами во Франции, Испании, США, Тунисе, Марокко, Болгарии, Польше, Италии, Монако, на Антильских островах, Индии и др.

Награды

Лауреат премии «Овация» за 2008 год.

Номинант премии «Золотая маска» 2005 года, в номинации «Мюзикл, оперетта» Лучшая мужская роль.

Приз «Лучший голос Лазурного побережья Франции» в октябре 1999 года.

Награжден медалью «За заслуги перед Отечеством». Указ Президента России № 283 от 6 марта 2011 года.

Спектакли

Театр им. Маяковского:

• «Бег» М.Булгакова;
• «Закат» И.Бабеля;
• «Медея» Еврипида;
• «Интервью в Буэнос-Айресе» Г.Боровика;
• «Человек из Ламанчи» Д.Вассермана и Дж. Дэриона.
• «Да здравствует королева! Виват»

Волгоградский драматический театр:

• Роберто — «Моя профессия — синьор из общества» Дж. Скарначчи и Р.Тарабузи;
• Сенька — «А поутру они проснулись»;
• Казачий атаман — «Я пришел дать вам волю» В.Шукшина;
• Фролов — «Прощание в июне» А.Вампилова.

Пермский драматический театр:

• Вадим Громов — «Вдовий пароход» И.Грековой;
• Капитан мушкетеров — «Сирано де Бержерак» Э.Ростана;
• Пистоль — «Виндзорские насмешницы» У.Шекспира;
• Лаврушка — «Разгром» А.Фадеева;
• Молчалин — «Горе от ума» А.Гончарова.

Ферганский русский драматический театр:

• Комиссар Легран — «Ночной переполох» М.Саважона;
• Царь, кузнец, Фрол, английский адмирал — «Русский секрет» по Н.Лескову;
• Верховенский — «Диктатура совести» М.Шатрова.

Театр «Бенефис»:

• Устрашимов «Сватовство по-московски»;
• Король-жених «Ура, король!».

Музыкальный театр п/р В.Назарова:

• Тевье-молочник — «Скрипач на крыше»;
• Дядя Лев — «Лесная песня»;
• Султан — «Аладдин»;
• Король — «Родник в пустыне»;
• Министр финансов — «Тень».
• Борис Бызов – «Продается детектор лжи»;
• Император Альтоум – «Загадка Турандот»;

Дніпровський національний театр ім. Т.Шевченка:

Тев’є (“Скрипаль на даху”), Вовк (“Жив собі пес”), Воєвода (“Свіччине весілля”), Емір (“1 день із 1000 ночей”), Аксакал (“Піросмані”).

У 2019 році поставив казку “Чарівник смарагдового міста”.

Фильмография

• 2004 — Начало пути — монах Дионисий
• 2006 — Продается детектор лжи — Борис Бызов
• 2006 — Из пламя и света — Дворецкий, он же Лепорелло
• 2007 — Принцесса цирка — Рыбак
• 2007 — След — Отец отравительницы
• 2009 — Первый отряд — Историк
• 2009 — Роковое сходство — Александр (член семьи Людмилы Комаровой)
• 2015 — Запретная любовь
  Джерело: wikipedia

Оксана Олександрівна Божинська після закінчення Дніпропетровського театрально-художнього коледжу у 1996-2019 рр. працювала артисткою балету у даному театрі. Здобула вищу освіту – у 2016 році закінчила Бердянський державний педагогічний університет, спеціальність “хореографія”, а у 2018 р. там же отримала ступінь магістра, хореограф-балетмейстр, викладач хореографічних дисциплін у ВНЗ.

Є викладачем дитячої студії при театрі “Намистечко”.

В.Воробйова

вірші Л.Кушкової

ПРО ЩО НАШЕПТАЛА ЗІРКА
(за п’єсою “Подарунки Святого Миколая”)

Казка на 1 дію

Режисер – Лідія Кушкова, народна артистка України
Композитор – Юрій Бєднік,  засл. діяч мистецтв України
Художник – Володимир Миколюк
Хореографія – Оксана Божинська

Сучасна музична казка про пригоди школярки Маринки у ніч на святого Миколая, яка після зустрічі з різними  казковими персонажами дійшла висновку:

«По життю, щоб не блукати, треба в школі все вивчати.
Коли радять – треба чути , розумнішою щоб бути.
Щоб від вовка утікати, треба м’язи тренувати.
Щоб айфон собі придбати, треба не ледарювати !»

Тривалість вистави – 1 год.

Дата прем’єри – 19 грудня 2019 року

П’єса “Подарунки Святого Миколая” взята на сайті: казка.укр

Олег Олексишин (Онук)
Сніжинки (учні студії “Намистечко”)
Анна Мерінкова (Маринка)
Денис Жуков та Іван Карпович (Гарбузи), Володимир Кравченко (Св. Миколай)
Сергій Гордельянов (Омелько), Володимир Кравченко (Св. Миколай)
Наталія Гаврикова (Сова)
Олена Завгородня (Красуня), Анна Мерінкова (Маринка)
Пінгвінчики (учні студії “Намистечко”)
Людмила Кусакіна (Мара), Олена Завгородня (Красуня)

засл. арт. України  Володимир Бережницький (Дід Мороз)

Галина Самара (Снігурка), С.Гордельянов (Омелько)

Фото Stierlitz, він же LV, він же С.Левченко

О.Волков
Інсценізація А.Богачової
Переклад п’єси і віршів В.Шевченка

«ЧАРІВНИК СМАРАГДОВОГО МІСТА»

Режисер – Ігор Томілов
Художник – Володимир Миколюк
Художник по костюмах – Наталія Коцар
Композитор – засл. діяч мистецтв України Юрій Бєднік
Пластика – Олексій Клейменов

Пригоди дівчинки Еллі зі штату Канзас, яка разом із песиком Тотошкою випадково потрапляють до чарівної країни. Допомогти повернутися додому може тільки могутній і жахливий  чарівник Гудвін. Дорогою до нього Еллі потоваришує  із Страшилою, Залізним Дроворубом та Боягузливим Левом, які всі разом здолають труднощі на їхньому шляху.

Яскрава, музична, феєрична казка, яка буде цікавою дорослим і дітям, в якій багато несподіванок, наприклад, всі персонажі ходять по сцені, а добра Чарівниця Вілліна хоч невисоко, але  літає понад землею. Вистава вчить добру, тому, що дружити треба вміти, а ідея казки  така: людина тільки сама може домогтися того, чого дуже дуже хоче. І не треба чекати, що якийсь можновладний чарівник , якого щоб розгледіти,  треба одягти зелені окуляри, раптом зробить тебе щасливим, розумним, добрим і сміливим.

Дата прем’єри – 21 грудня 2019 року.

Фото Віктора Шевченка

Дійові особи та виконавці:

ЕЛЛІ – дівчинка зі штату Канзас – Олександра Івлюшкіна

ТОТОШКА, її песик – Ярослав Безкоровайний,Олег Олексишин

ЗАЛІЗНИЙ ДРОВОРУБ – Володимир Носко,Максим Кузнецов

СТРАШИЛО, опудало – Влад Олійник, Дмитро Прищепо

ЛЕВ-БОЯГУЗ – з.а.У. Валерій Мойсеєнко,  Сергій Гордельянов

ГУДВІН, чарівник Смарагдового міста – Василь Крачковський

ВІЛЛІНА, добра чарівниця –Ольга Радочинська,Галина Самара                        

ЛЮДОЖЕР – Григорій Маслюк, н.а.У.

ГІНГЕМА, зла чарівниця Блакитної країни – Неля Ніколаєва, з.а.У.,

Ірина Медяник, з.а.У.

БАСТИНДА – її сестра, зла чарівниця Фіолетової країни – Ірина Медяник, з.а.У.,Олена Завгородня, Вікторія Приліпко

ВОРОНА – Наталя Гаврикова, Людмила Кусакіна

ВАТАЖОК МАВП –  Василь Петрушко

ЖУВУНИ та МІГУНИ – Ліза Капустіна та  артисти балету

Головний режисер театру із грудня 2019 року. Заслужений діяч мистецтв України. Член НСТДУ. Освіта:  Київський національний  університет культури і мистецтв , 2008р. –  магістр культурології, менеджер культури, педагог-психолог. Київський національний університет театру, кіно і телебачення, 2013 р. – спеціальність – реж. драм. театру . У 2012-2019 рр. – режисер-постановник Дніпродзержинського академічного театру ім. Л.Українки. Здійснював постановки у театрах Дніпра, Запоріжжя, Черкас. Взагалі поставлено близько 30 вистав і 20 концертів.

Лауреат театрального фестивалю Придніпров’я “Січеславна”:

1999 – “Надія Січеславни” в голмінації кращий молодий актор сезону
2013 – в номінації “Краща сценографія” у виставі “Білоксі-блюз” Н.Саймона
2014 – в номінації “Вистави, присвячені 200-річю від дня народження Т.Шевченка” за постановку балету-феєрії “Душа поета” за мотивами поеми Т.Шевченка “Сон”.
2016 – “Кращий драматичний спектакль” за постановку комедії “Звідки беруться діти” за п’єсою А.Крима.
2017 – в ном. “Кращий музичний спектакль” за постановку муз.комедії “За двома зайцями” М.Старицького.
Лауреат XVІ Міжнародного театрального фестивалю “Мельпомена Таврії”, м. Херсон 2014. Номінація “Кращий акторський ансамбль” – спектакль “Білоксі-блюз” Н.Саймона.
Лауреат Дніпроп. обласного театрального фестивалю, присвяченого 200-річчю Т.Г.Шевченка, 2014 Перше місце за постановку “Душа поета” за мотивами поеми “Сон” Т.Шевченка.

Постановки у театрі ім. Т.Шевченка: “Пригоди “небравого” вояка Шрамка”, “Пригоди Вінні-Пуха” за А.Мілном, “Хто кому Рабинович?” І.Афанасьєва

МУЛЬТІЛЕНД

Музичний концерт для дітей 

У програмі музика з фільмів: «Пірати Карибського моря», «Хроніки Нарнії»,

З мультфільмів: «Аладдін», «Рататуй», «Холодне серце», «Сімпсони», «Шрек» та ін.

У виконанні естрадно-симфонічного оркестру

під керівництвом засл. діяча мист. України Юрія Бєдніка

КОНЦЕРТ ДО ДНЯ ЗАКОХАНИХ 

Сучасний театралізований концерт у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом засл. діячамистецтв України Юрія Бєдніка.

Балетмейстер – засл. діяч мистецтв України Олексій Коваленко.

У програмі: цікаві інтермедії, інтерактив, сучасні пісні різних  жанрів, танці, уривки з вистав.

У концерті беруть участь провідні майстри сцени і талановита молодь.

фото М.Сухопара

ПРИГОДИ «НЕБРАВОГО» ВОЯКА
(За творами В.Запеки)
Сучасна сатирична комедія на 1 дію

Інсценізація та постановка – заслужений діяч мистецтв України Олександр Варун
Художник – Марія Ткаченко

Дійові особи та виконавці:

ДОБРОВОЛЕЦЬ – Ярослав БЕЗКОРОВАЙНИЙ

МЕДСЕСТРА – Вероніка ГОЛОВАНЬОВА
Ганна МЕРІНКОВА

ПОРАНЕНИЙ – Олег ОЛЕКСИШИН

Війна ще не закінчилася, а вже про неї і написано, і сказано… Там герої, так герої. Там генерали тактично стратегічні. І солдати з великою точністю і ентузіазмом виконують накази. При цьому за своєю ініціативою гімн співають при виконанні цих цінних наказів, й ані кроку в бік від вказівок зверху. А ще солдати ці ситі, взуті, одягнені та у кожного є тепловізор. Про бронежилети взагалі не обговорюється – у всіх по два, а у відмінників підготовки – аж по три штуки відразу, восьмого класу захисту.

Театр знову повертається до теми, яка небайдужа кожному українцю та кожній сучасній людині світу – подіям на сході нашої держави. Але цього разу все йде шкереберть! Суцільне непорозуміння у військових буднях. Негеройский головний герой. Горілку іноді п’є, у військових картах погано тямить, та й сам незграбний, з пивним черевцем замість кубиків на могутньому торсі. З гімном в атаку не йде, голими руками гусениці танків на шматки не розриває. Ще й співати не вміє. Іншими словами – сором, а не герой. А вже про генералів наших доблесних що думає… Сором, а не думки.

А ось ця історія не про богатирів і стратегічно геніальних генералів наших. А про простого бухгалтера, вчителя і студента, оперного співака. Про тих, що на війну пішли добровольцями.

Вся творча група вдячна «Спілбергу» (це позивний автора Віталія Запеки) з надією, що ця сатира невдовзі втратить свою актуальність, а також із міцною впевненістю у якнайшвидше відновлення миру та спокою в нашій державі.
Слава Україні !

Прем’єра 29 cічня, 2020 року

Фото Віктора Шевченка

Фото LV

А.Курейчик, переклад  В.Довжика

ОБЕРЕЖНО: ЖІНКИ!

французька комедія на 2 дії

Режисер – засл. діяч мистецтв України Юрій Кочевенко
Художник – Володимир Миколюк

В  ролях: засл. артистка України Неля Ніколаєва,  Влад Олійник, Олег Олексишин, Вероніка Голованьова, Галина Самара, Ольга Радочинська,Олександра Івлюшкіна, Дмитро Прищепо, Сергій Гордельянов.

Відомий поет Євген Євтушенко якось в інтерв’ю Дмитру Гордону сказав: «Не дай Бог закохатися у двох жінок одноразово»!  А якщо їх не дві, а навіть, три, я у нашій комедії !? Такі різні за віком, характером, зовнішністю … Нелегко вибрати тільки  одну художнику Сержу, який мешкає у Парижі – місті контрастів.  Молоденька наївна студентка Лулу, ексцентрична барменша Жаклін, а, може, аристократка Марісабель? Вони не здогадуються про існування одна одної.  Та, коли карти розкриються, чи пробачать жінки невірному молодому ловеласу ?

Тривалість вистави – 2 год.

Влад Олійник (Серж), Вероніка Голованьова (Барменша)

Дмитро Прищепо (Охоронець), Галина Самара (Марісабель)

Влад Олійник (Серж), Анна Мерінкова (Лулу)

Вероніка Голованьова (Барменша)

Фото Віктора Шевченка

Онискевич Ольга  народилася у місті Дніпро.

Закінчила музичну школу №17 по класу естрадного вокалу та фортепіано. Має досвід співу в хорі та вокальному ансамблі, як класичному, так і естрадному.

У 2013-2014 роках працювала у Міському комунальному закладі– “пьтури “Вокально-хореографічний ансамбль “Юність Дніпра”.

у 2016-му році закінчила Дніпровський театрально-художній колледж.

у 2016-2019 рр. служила в Академічному музично-драматичному театрі ім. Лесі Ухраїнки, м. Кам’янське.

Бере участь у концертах театру.

Серед ролей: Маріца у однойменній опереті І.Кальмана, Розалінда («Летюча миша» І.Штрауса), Пепітта («Блез» К.Мане Анна («Украдене щастя») І.Франка, Королева («Спляча красуня»), Еліс Капет («Лев узимку» Дж.Голдмен), Морозиха («Дай серцю волю – заведе в неволю» М. Кропивницького), Олена Іванівна («Ведмідь» А.Чехова) та ін.

У театрі ім. Т.Шевченка із лютого 2020 року. Ролі: “ОДАРКА”Вечори на  хуторі поблизу Диканьки”, ЕЛЬКА (“Наша кухня”) Сова “(Вінні-Пух та його друзі”).

Олексишин Олег Володимирович, 1993 р.н. Закінчив ДТХК у 2015 р.
У трупі з 2019 року.

РОЛІ: Онук (“Про що нашептала зірка”), Серж (“Обережно-жінки”), Ходжа Насредін (” 1 день із 1000 ночей” ) , Кролик (“Вінні-Пух та його друзі”), Поранений («Пригоди «небравого» вояка Шрамка»), Вакула («Вечори на хуторі поблизу Диканьки»), Пес Бровко («Жив собі пес»), Лаврін («Кайдашева сім’я”), Тотошка («Чарівник Смарагдового міста»)   та ін.

Мала сцена  

           Юліу Едліс

(1929-2009)

переклад з російської Вілена Головка

ДЕ ТВІЙ БРАТ АВЕЛЬ?

монологи в одному акті

Сценічна редакція, постановка, сценографія, підбір музики та виконання –

заслужений артист України Вілен Головко

Драматург, прозаїк і кіносценарист Юліу Едліс свою першу п’єсу «Єдиний шлях» написав будучи учнем десятого класу середньої школи (спільно з Романом Чернявським). Дебютував у пресі в 1952 році, а першу п’єсу «Спокій нам тільки сниться» опублікував у 1955 році. Після заборони в Молдові вистави за п’єсою «Моє біле місто» (постановка 1959 року) у 1960 році переїхав з родиною до Москви. Юліу Едліс – автор численних п’єс, поставлених у різних театрах країни і за кордоном, серед яких «Аргонавти» (1962), «Крапля в морі» (1962), «Срібний бір» (1964), «Викликаються свідки» (1968), «Проїздом» (1969), «Серпень, початок літа» (1970), «Спрага над струмком» (1977), «Святвечір» (1988), «Нам цілий світ чужина» (1996), «Бульварний роман» (1997), «Віра. Надія. Любов »(2005), «Англійська рулетка або … мільйон за контрактом » (2007). Автор також  багатьох повістей і романів.

Після публікації у 1965 році п’єси «Де твій брат, Авель?» , що зазнала критики, Едлісу до 1977 року був закритий доступ до театральної сцени. Про цю п’єсу  Юліу  Едліс, якого критики називали сучасним Чеховим,  писав у передмові до книги «Вибране» : «Відрахування своєї літературної біографії я сам починаю тепер з «Авеля» , хоч він був написаний, коли мені було 36 років і була сьомою п’єсою , яка була поставлена на сцені. Саме в «Авелі» я заговорив своїм голосом».

У далекому 1965 році, в одному   в кафе одного курортного містечка випадково зустрілися два чоловіки, які  23 роки тому знаходилися в німецькому концтаборі на території України. Один із них не відразу впізнав іншого, точніше зробив вигляд, що не впізнав. Поступово між ними зав’язується не дуже приємний діалог стосовно їхнього минулого… А при чому тут Авель? – запитаєте ви. Пригадаємо біблійну історію про двох братів.  Каїн приніс в дар Богу від плодів землі, Авель же приніс в жертву первістків тварин свого стада. Каїн, розсердившись, що Бог віддав перевагу жертві Авеля, вбив свого брата. Коли Бог запитав його: «Де Авель, брат твій?» Він відповів: «Хіба я сторож братові моєму»? Бог карає Каїна прокляттям : «Ти будеш вигнанцем і бурлакою на землі», але при цьому мітить його «Каїновою печаткою», щоб ніхто його не вбив.

Хто ж кому Каїн, а хто Авель у цій моновиставі ? Відповідь на це та інші питання глядач отримає у фіналі…

Тривалість вистави – 1 год. 15 хв.

Володимир Носко народився 18.06.67 в м. Синельникове Дніпропетровської області. З 1985-87 служив у лавах Радянської армії. З 1991 року після закінчення Харківського театрального інституту ім. І.Котляревського – артист Дніпропетровського академічного музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. Носко В. – характерний актор. Кращі ролі: Слуга Кавалера («Мірандоліна»  («Господиня готелю») К.Гольдоні), Орлик («Мазепа – гетьман України» за Б.Лепким), Суддя Гук («Маруся Чурай» Л.Костенко), Білл («А далі – тиша» В.Дельмар), Гнат Карий («Назар Стодоля» Т.Шевченка), Прокурор («Запороги» В.Веретенникова), міліціонер («Страсті по Торчалову» М.Воронова), Ронсдорф («Сільва» І.Кальмана), Кондуктор («Безіменна зірка» М.Себастіана), Джек Чесні («Тітонька Чарлі» за Б.Томасом), (“Джокер” Г.Запольської), Ведмідь (“Пеппі Довгапанчоха), Вовк (“Коза-Дереза), Куць (“Лісова пісня”), Полісмен (“Отрута не за адресою”), Суддя (“Маруся Чурай”) та багато інших.

З успіхом виконує головну роль Герасима Калитки у комедії «Сто тисяч» Карпенка-Карого  у постановці Лідії Кушкової.

Станіслав Васильович Дрожаков народився 30 квітня 1957 року. Після закінчення   акторського факультету Харківського інституту мистецтв ім. І.Котляревського (1978 р.)  працював декілька років у Харківському драматичному театрі.  З 1978 – 1984 артист Чернігівського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка. Певний час працював у Орлі та Дніпродзержинську (1985-1989). Серед значних ролей того часу слід зазначити: Гнат („Будка ч. 27” І.Франка), Михайло Яровий („Любов Ярова” К. Треньова), Чіпка („Хіба ревуть воли, як ясла повні”) П.Мирного, Михайло („У день весілля” В.Розова) та інші. Три роки був артистом Київської кіностудії ім. О. Довженка. Знявся в 11 фільмах. Завдяки прекрасним акторським даним вже тоді почав  отримувати головні ролі: Сержант („Піти й не повернутися” ), Заграй („Піч на колесі” Н.Семенової, Леон („Як керувати дружиною” Д. Флетчера), Леонід („Встигнути до заходу сонця”І.Бойка/Краснодарська телестудія). З 1989 артист Дніпропетровського аканемічного музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. У переважній більшості персонажі Дрожакова Станыслава – герої, вольові люди, пере-можці. Проте, акторові вдавалися ролі як негативних, так і комедійних персонажів. Найкращі роботи артиста: Джаба („Сюрпризи медового місяця”В.Канівця), Скворцов („Шельменко-денщик Г.Квітки-Основ’яненка), Гриць („Маруся Чурай” Л.Костенко), Незнамов („Без вини винні М.Островського), Крутояр („Запороги” В.Веретенникова), Гурго („Наполеон і Корсиканка” І.Губача), Ронсдорф („Сільва І.Кальмана), Лопахін («Вишневий сад» А.Чехова), Мазепа  («Мазепа – гетьман України») за  Б. Лепким,   Чоловік («Автобус»  С. Стратієва),    Михайло («Украдене щастя»  І. Франка), Карнаухов «Конкурс»  О.Галіна,  Гнат Карий  («Назар Стодоля»  Т. Шевченка), Крутояр  («Запороги»  В.Веретенникова), Начальник вокзалу («Безіменна зірка М.Себастіана), Ронсдорф («Сільва» І.Кальмана), Лев (“Білогорія – країна мрій”), Ярема Вишневецький (“Шалене кохання гетьмана” В.Веретенникова)  та багато інших. Образ Піту, секретаря Сари Бернар у виставі «Сміх Лангусти» – остання головна роль Станіслава, одна з найкращих.
Провідний майстер сцени Станіслав Дрожаков поєднував акторську діяльність із літературною. Лауреат літературної премії ім. В.Сосюри (2003). Автор декількох збірок віршів, оповідань, есе. Член Міжрегіональної спілки письменників України та Регіональної спілки письменників Придніпров’я (РСПП). Член Конгресу літераторів України, замісник голови РСПП. Автор 10 збірок, куди увійшли вірші, мініатюри, оповідання, критичниі есе, спогади. Друкувався в журналах „Ренесанс” (м. Київ), „Борисфен”, „Крила” (м.Дн-ськ) та ін. Постійний ведучий обласних, районних , міських та урочистих концертів.   Організатор і учасник благодійних літературно- музичних концертів у бібліотеках та школах міста.

Навчався на режисерському факультеті Київського національного університету театру, кіно та телебачення (заочне відділення). Помер 26 грудня 2015 року в Києві під час сесії після перенесеної операції.

Колеги поважали і любили Станіслава Васильовича за доброзичливість, оптимізм, безкорисність і відвертість, почуття гумору.

Вічна пам’ять.

«Пішов із життя народний артист України Василь Чечот».

28 січня 2016 року на 82-му році життя помер відомий актор, народний артист України Василь Юхимович Чечот, який 55 років віддав  мистецтву, з них  45 років – Дніпропетровському академічному українському музично-драматичному театру ім. Т.Шевченка.

Народився актор  17 лютого 1934 року у селі Свічківка на Черкащині. Любов до театру прищепив у дитинстві  батько Юхим, який у самодіяльності грав Стецька у «Сватанні на Гончарівці». У школі юний Василь залюбки  читав перед аудиторією Маяковського, байки Глібова, тому згодом вирішив стати артистом.  Веселу історію вступу до Київського театрального інституту знають  усі шевченківці: на іспиті одягнув хустку і читав монолог Варки з «Безталанної», а потім ще й імпровізаційно станцював так, що  крізь сміх і сльози комісія зарахувала талановитого хлопця до лав студентів. Після закінчення інституту в 1956 році Василь Чечот вісім років працював у Черкаському пересувному театрі та два роки у Полтавському музично-драматичному театрі ім. М.Гоголя. Із 1966 року до 2011 на півстоліття став  провідним актором театру ім. Т.Шевченка, справжнім майстром сцени. Ролей у доробку артиста більше ста. Список навіть найкращих буде досить неповним: Василь («Циганка Аза») М.Старицького, Михайло «Украдене щастя» І.Франка, Григорій Муров («Без вини винні» О.Островського), Фекетті («Циган-прем’єр» І.Кальмана), Наум («Ніч під Івана Купала» М.Старицького), Микита («Дай серцю волю – заведе в неволю», Хома Ки-чатий («Назар Стодоля» Т.Шевченка), Панас («Наймичка» І.Карпенка-Карого),  Василь Бок («Конкурс» О.Галіна), Алдомирівець («Автобус» С.Стратієва), Сашко Пижов («Страсті за Торчаловим» М.Воронова), дядько Лев («Лісова пісня»), Губернатор («Наполеон і Корсиканка» І.Губача), Хеннінг («Поступися місцем завтрашньому дню» В.Дельмар), Прочанин («На полі крові» Лесі Українки, Опецьковський («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка), Посол («Фаворит» за В.Пікулем), Генерал Заламай («Запороги» В.Веретенникова) та багато інших.

Усім створеним образам були притаманні людяність, щирість, природність, невимушеність, тонкий гумор. Як Василь Юхимович сам зізнавався,  найближчими йому були ролі народні, з української класики. Це і не дивно, адже  сам був із села, з народу; уся творчість його була пронизана любов’ю до рідної землі, рідної культури. Тому українська мова у житті та на сцені звучала органічно, а глядач завжди вірив акторові на всі сто відсотків! І тому цілком справедливо у 1998 році на театральному фестивалі «Класика сьогодні»  Чечот В.Ю. як виконавець ролі Терентія Пузиря у виставі “Хазяїн” за п’єсою І.Карпенка-Карого здобув приз за кращу головну роль та отримав Ґран-прі на театральному фестивалі Придніпров’я «Січеславна-1998». Наступного року акторові було присуджено Міжнародну премію ім. Й.Гірняка за самобутній талант, що в сучасних умовах є ідеалом служіння мистецтву. Тоді ж мав би отримати і почесне звання Народного артиста України, але через якісь колізії сталося це лише через десять років, у 2009-му (рівно через 30 років після присвоєння звання «Заслужений артист України» у 1979р.)

Багато десятиліть Василь Чечот був незмінним членом художньої ради театру, членом Національної спілки театральних діячів України. Завжди перший виступав на засіданнях і робив зауваження толерантно, давав поради тактовно. Василь Юхимович був хорошим сім’янином. Дуже кохав і оберігав свою дружину Людмилу Василівну – вчительку фізкультури СШ №75 (до речі, Юлія Тимошенко – одна з її учениць) та сина Максима Васильовича, відомого  психотерапевта, голови психоаналітичної секції Дніпропетровської організації Української ради психотерапевтів. Василь Юхимович був у гарній фізичній формі, можливо, тому що не палив, багато років поспіль бігав неподалік від своєї вул. Ленінградської – по набережній, а взимку там же ще й пірнав в ополонку, тобто  займався моржуванням! Колеги і друзі назавжди запам’ятають Василя Чечота як людину безмежно добру, чесну, порядну. Ніхто не може пригадати, щоб він когось образив або вживав лайливі слова. Навіть голос не підвищував.

Відійшов у інший світ  до своїх   побратимів народних артистів України Марата Стороженка, Володимира Шевченка, Віктора Баєнка «останній із могікан» епохи  акторів-шістдесятників Дніпропетровського театру ім. Т.Шевченка.

Завліт театру
Віктор Володимирович Шевченко

“СВЯТО СОЛОДКОЇ ЛОБОДИ”

Моновистава за оповіданням Л.Степовички

Режисер – засл. діяч мистецтв України Анатолій Канцедало

Виконавиця – Вероніка Голованьова

24 листопада 2018 року до Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні в театрі ім. Т.Шевченка відбулася прем’єра цієї моновистави.

В історії  героїні вистави Мокрини (В.Голованьова) , яка втратила своїх сімох дітей, напевне, кожний у залі побачить біографії своїх предків, нещасних українських сімей, які чудом змогли не загинули в трьох спланованих голодоморах XX cтоліття. За словами режисера, ця вистава не про те, що люди масово умирали, а про те, що змогли вижити! “Наш народ вижив навіть тоді, коли в нього відібрали державу, церкву, мову і хліб. Але українська душа винесла все” ( Л.Степовичка).

Автор – Леся Степовичка, Вероніка Голованьова, режисер Анатолій Канцедайло.

За 30 років плідної роботи Кравченко В.В. брав участь більше ніж у п’ятдесяти виставах як танцюрист і помічник балетмейстера, таких як «Міс Америка», «Чмир», «Засватана-невінчана», «Конотопська відьма», «Сватання на гончарівці», «Сорочинський ярмарок», «Мірандоліна», «Маруся чурай», «Циган-прем’єр», «Роксолана», «Конкурс», «Серце мого коханого», «Сільва» та багато інших. Регулярно бере участь як соліст у  концертах на базі та на виїздах. Номери: «Іспанський танок», «Танго», «Циганський танок». Виконавець таких танцювальних номерів як «Пароплав», «Hello, Dolly», «Санта Клауси», «Ковбойський», «Циганський».

За період роботи в театрі були зіграні такі драматичні ролі: Лукаш «Лісова пісня» Лесі Українки, парубок «Назар Стодоля» Т.Шевченка, гінець («Запороги» В.Веретенникова), вовк у казці «Операція «Мільйончик», Добровольський («Бал» Л.Кушкової),  Прокіп («Мамаша» М.Кропивницького), парубок «Украдене щастя», Водій («Дерева вмирають стоячи») та багато  інших

Сумісно з  режисером Кочевенко Ю.В. як хореограф-постановник працював у виставах «8 люблячих жінок» Р.Тома, «Старомодна комедія» О.Арбузова.

Пригоди ведмедика Вінні-Пуха та його друзів: П’ятачка, Кролика, вісдюка Іа та Сови за мотивами казки англійського письменника А.Мілна

Івлюшкіна (Діденко) Олександра Олегівна.  Нар. 11 червня 1993 р. , у м. Дніпро. Освіта: Дніпровський театрально-художній коледж, 2016р.

Ролі: Учениця – “Безіменна зірка”, Іра – “Заради любові”, П’ятачок – “Вінні-Пух та його друзі” , Злодійка (“Жив собі пес”) та ін.

Захід до Дня пам’яті героїв небесної сотні.

«Небе?сна Со?тня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року

21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані Незалежності в Києві відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною сотнею». Під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача…» в обробці Піккардійської Терції. Список на виплату одноразової грошової допомоги родинам загиблих у розмірі 121 800 грн. налічував 98 осіб.

Вічна пам’ять героям!

За участі провідних акторів театру, артистів балету та естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Бєдніка. Хореографія Олексія Коваленка.

Фото Іллі Гетіка

Моновистава за творами Т.Шевченка

Автор ідеї та виконавиця – заслужений працівник культури України Марія Проценко

Жіночі образи у творчості  та драма особистого життя Тараса Шевченка.

У виставі звучать уривки з поем «Катерина», «Марина», «Наймичка», «Тризна», вірші «Садок вишневий коло хати…», «Зоре моя вечірняя», «Дівочії ночі…», «Мені тринадцятий минало…»  та інші.

Тривалість вистави: 1 год.

Х.Бергер

НІЧ АМУРНИХ СТРИБУНЦІВ

(«Ще один Джексон або перебір»)

Комедія на 2 дії

Режисер – Олександр Варун, засл. діяч мистецтв України

Художник – Тетяна Котенко

 «Ніч амурних стрибунців» за п’єсою «Ще один Джексон або перебір» австрійського драматурга Херберта Бергера – легка комедія положень із захопливою інтригою та дотепним гумором. Вистава починається, як класичний анекдот, в якому чоловік несподівано повертається із відрядження додому. Дружина ховає коханця у шафу. Але далі сюжет розвивається досить цікаво і несподівано: тут і конфлікти між подружніми парами, коханцями  та коханками, і поява чорної валізи із секретом, і перестрибування із балкона на балкон на рівні 11-го поверху…

Творчість австрійського драматурга відома в більшості європейських країн. За його п’єсою «Хвіст махає собакою» було знято голлівудський фільм за участю Роберта Де Ніро.

Тривалість вистави – 2 год.

Дійові особи та виконавці:

Джон Валоне –  Володимир Носко, Влад Олійник

Ненсі Валоне –  Вероніка Голованьова

Філіп Дебні –   Василь Петрушко, Дмитро Прищепо

Дороті Дебні –  Вікторія Приліпко, Галина Самара

Боб Джексон –  Сергій Гордельянов, Володимир Кравченко

Бабич Володимир Віталійович народився у с. Васильківка Дніпр. обл. 27.03. 1970 р.н., після закінчення Дніпропетровського державного театрального училища (1995р.) працював артистом Дніпропетровського ТЮГу, де з успіхом виконував головні ролі Тома Сойера («Пригоди Тома Сойера» за М.Твеном, Карл («Гидке каченя» Г.-Х. Андерсена) та багато інших.

В академічному музично-драматичному театрі ім. Т.Шевченка  працює із перервою артистом драми із 2015 року. Загальний стаж роботи – 30 років. У даному театрі проявив себе як талановитий актор широкого творчого діапазону – йому вдаються ролі як героїв в оперетах та музичних виставах (баритон), так і комедійних та казкових персонажів. Ролі: Пан Коцький (“Пан Коцький” Л.Кушкової), Едвін (“Сільва” І.Кальмана), Начальник вокзалу (“Безіменна зірка”), Виборний («Наталка Полтавка» І.Котляревського), Прокіп («Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ’яненка), Кайдаш Омелько (“Кайдашева сім’я” ) та ін.

Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж.  У трупі з 2004 (з перервою 2006-2010рр.) Ролі: Аслан («Запороги» В.Веретенникова), Джек («Татуйована троянда» Т.Уільямса), Змій («Котигорошко А.Шияна), Креонт («Діоген» Б.Рацера, В.Константинова), Лев («Білогорія – країна мрій» С.Петрова), Скворцов (“Шельменко-денщик” Г.Квітки-Основ’яненка), Карпо (“Кайдашева сім’я” І.Нечуя-Левицького), Джин (“Аладдін” Я.Стельмаха), 1-й бас (“За двома зайцями” М.Старицького), Назар (“Назар Стодоля”), Горнов (“Доки сонце зійде, роса очі виїсть”), Батько Пеппі (“Пеппі Довгапанчоха”), Ведмідь (“Пан Коцький”)  головна роль  Маурісіо у драмі «Дерева вмирають стоячи» та багато ін.

У виставі “Циганка Аза” за п’єсою класика М.Старицького   постають  два світи , два національні характери… український та циганський. Глядачі дізнаються про інтригуючу  історію кохання цигана Василя до українки Галі та  як на їхньому шляху з’явиться фатальна жінка – спокуслива красуня циганка Аза.

Українські пісні, циганські романси, пристрасть, ревнощі, кохання і зрада!

Шикарні костюми та сценографія, народна  музика в аранжуванні Юрія Бєдніка, запальні танці у постановці хореографа Олексія Коваленка  не залишать байдужими нікого!

Вероніка Голованьова (Аза), засл. арт. Укр. Валерій Мойсеєнко (Апраш)

Засл. артистка України Оксана Петровська (Гордиля)

Олена Завгородня (Аза)

Василь Петрушко (Василь), Яна Корольова (Галя)

Гордиля (З.а.У. Оксана Петровська, музика – О.Злуніцин)

З.а.У. Валерій Мойсеєнко (Апраш), Володимир Бабич (Лопух)

                                                                                     М.Старицький

“ЦИГАНКА АЗА”

Драма на 2 дії

Дійові особи та виконавці: 

НАУМ ЛОПУХ, старий удівець………………………………   В. Крачковський, н.а.У.

В. Бабич

В.Носко

ГАЛЯ, дочка його…………………………………………………Я. Корольова

О. Івлюшкіна

ДЕНИС, його син…………………………………………………В.Олійник

В. Носко

ПИЛИП, його син………………………………………………… М.Подорожний
В. Олійник
ГЛЕЙТЮК,  старшина …………………………………………  Г. Маслюк, н.а.У.

В.Мойсеєнко, з.а.У.

РОМАН, його син, німий………………………………………… С.Гордельянов

 В. Кравченко

СВАТ 1-й………………………………………………………….В. Бережницький з.а.У

В. Головко, з.а.У.

СВАТ 2-й………………………………………………………….В. Носко

В.Бабич

ГОРПИНА ГАРБУЗИХА, баба-сваха……………………………І. Медяник з.а.У.

 М. Проценко з.п.к.У.

ОПАНАС, затурканий сирота…………………………………   Я. Безкоровайний

Д. Прищепо

Парубки:

МАРКО…………………………………………………………… Я.Безкоровайний

В.Олійник

МИКИТА………………………………………………………….М.Кузнецов

О. Олексишин

ВАВИЛО…………………………………………………………. М.Подорожний
М.  Кузнецов
В. Кравченко

Дівчата: В. Приліпко, А. Кизь, О.Івлюшкіна, Г.Самара, Н.Гаврикова

                                                      ЦИГАНИ:

АЗА, циганка-красуня…………………………………………    В.Голованьова

О. Завгородня

ГОРДИЛЯ, голова над жінотою……………………………….  О. Петровська, з.а.У.

Н. Ніколаєва, з.а.У.

Н. Тафі, з.а.У

ДУДКА АПРАШ, старий ватажок………………………………В. Мойсеєнко, з.а.У.

М.Подорожний

ВАСИЛЬ…………………………………………………………..В. Петрушко

О. Олексишин

ФЕСЯ …………………………………………………………….. Л. Кусакіна

О. Радочинська

ЯНКО …………………………………………………………….. В.Кравченко

С. Гордельянов

В. Олійник

УСТЯ……………………………………………………………… Н. Гаврикова

 О. Радочинська

ДІГО……………………………………………………………….С. Гордельянов

М.Подорожний

***

ГОЛУБ, лірник………………………………………………….  Д. Прищепо

МОШКА ШМУЛЬ………………………………………………. Я. Безкоровайний

В. Бережницький, з.а.У

У масових сценах: артисти драми, балету та оркестру

Приліпко Вікторія Валеріївна

Дата народження: 18.11.1993

1. 11 липня 2016 році закінчила ПВЕЗ «Київський університет культури» здобула диплом Бакалавра за спеціальністю «Актор кіно».
2. 30 червня 2017 році закінчила ПВЕЗ «Київський університет культури» здобула диплом Спеціаліста за спеціальністю «Актор кіно».
3. 28 лютого 2018 році закінчила ПВЕЗ «Київський університет культури» здобула диплом Магістра за спеціальністю «Сценічне мистецтво», спеціалізація «Актор театру та кіно».
4. 31 січня 2019 році закінчила Київський національний університет культури і мистецтв здобула диплом Магістра за спеціальністю «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво».

З 19 лютого 2015 року по жовтень 2018 року працювала актрисою другої категорії за угодою в театрі – студії Незалежна Театральна Творча Майстерня «сІнемАтографЪ».

З 25 жовтня 2018 року по січень 2019  працювала актрисою другої категорії за угодою в «Театрі класичної п’єси Олександра Балабана».

31 січня 2019 по теперішній час  працює актрисою другої категорії за угодою в Громадській організації «Театральна майстерня Олександра Балабана».

З 1 січня 2017 року асистент – викладач з майстерності актора, сценічного руху та сценічної мови кафедри тележурналістики та майстерності актора Київський  національний університет культури і мистецтв.

У Дніпровському національному театрі ім. Т.Шевченка з 2020 року.

Ролі у виставах:

«Коза – Дереза» – роль Кози – Дерези;

«Котигорошко» –  роль Оленки;

«Пеппі довга панчоха» – роль вчительки;

«Алладін» – роль мати Алладіна;

«Ніч амурних стрибунців» за п’єсою Бергера «Перебір» – роль Дороті Дебні;

«Безіменна зірка» за п’єсою М. Себастіана – роль Мони;

«Циганка Аза» Старицький – роль Уляни, Мокриці, Груні;

«Лісова пісня» Леся Українка – роль Мавки;

«Майська ніч» М. Гоголь – роль Килини;

«Доки сонце зійде – роса очі виїсть» Кропивницький – роль Теклі;

« Обережно – жінки»  – роль Лулу.

За мотивами братів Грімм

«Бременські музики»

Дитячий мюзикл

Режисер-постановник – Олексій Дугінов

Диригент – засл. діяч мистецтв України Юрій Бєднік

Хореограф – засл. діяч мистецтв України Олексій Коваленко

Захоплюючий мюзикл  про бродячих артистів Кота, Пса, Віслюка, Півня на чолі з веселим парубком Трубадуром, котрі вирішили помандрувати до  славного німецького міста Бремен, аби стати вуличними музиками.  На них чекають неймовірні  й, часом, досить небезпечні пригоди, зустрічі з глупим королем та його охороною, геніальним сищиком, лихими розбійниками. Ну, і яка ж казка без палкого кохання?  Усі перешкоди долає Трубадур на тернистому шляху до своєї чарівної Принцеси.