Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

2 жовтня 2020 року ПІШЛА ІЗ ЖИТТЯ ВИДАТНА АКТРИСА, РЕЖИСЕР, ПЕДАГОГ

ЛІДІЯ КУШКОВА

Кушкова Лідія Степанівна народилася 14.06.39 в сім’ї військовослужбовця.  Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (клас професора М. Крушельницького) з відзнакою (1962р). Уся юність пройшла у с. Макіївка Смілянського р-ну Черкаської області.

Із 1962 р. разом із першим чоловіком Шевченком Володимиром Павловичем , н.а.У., у трупі Дніпропетровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. За роки напруженої мистецької праці виросла в яскраву творчу особистість, створивши більше ста неординарних сценічних ролей. «Народна артистка України», 1979р. Нагороджена державними нагородами: орденом «Знак пошани» (1971), Орден «Княгині Ольги» ІІІ ступ. (2009).  Лауреат театральної премії ім. Марії Заньковецької (2005). Лауреат міської іменної премії ім. З.Хрукалової (2013). «Орден  Святої великомучениці Варвари» ІІ ступ., 2014. Депутат Дніпропетровської обласної ради п’яти скликань (1969 – 1979). Багатьом колегам допомогла отримати квартири.

1987 року випустила курс акторів у Дніпропетровському театральному училищі. Викладала сценічну мову майбутнім акторам 1991 року випуску. Багато із них стали прекрасними митцями, отримали почесні звання.

Артистка широкого діапазону. ЇЇ індивідуальність  вирізнялася яскравою емоційністю, органікою, мистецтвом перевтілення, глибоким знанням українського побуту і мови. Драматичні і комедійні образи, створені актрисою, сповнені магічною привабливістю, динамічним розвитком, безпосередністю, соковитим гумором.

Лідія Кушкова,  знана в Україні і за її межами, 60 років самовіддано працювала на сцені українського театру,    талановито створюючи магічні жіночі образи,  наділені глибоким ліризмом і психологізмом. Була справжнім патріотом своєї держави. Ії постановки були сповнені любов’ю до рідної мови, культури, національних традицій. Критики  високо цінили її роботи. У 2015 році  вистави Кушкової були представлені у Чехії та Польщі, а у 2019 році їх захоплено сприяняли  канадські глядачі.

 Разом із другим чоловіком нар. арт. України Ковтуненком В.І. створила театр-студію «Воля» (1990), що відкрився виставою «Маруся Чурай» . Це була перша в Україні інсценізація чудового твору талановитої поетеси Ліни Костенко .  У 1991 запрошена на посаду головного режисера творчого об’єднання «Воля» на Дніпропетровській державній телерадіокомпанії. Більше десяти телефільмів і телепередач (автор сценарію, режисер і актриса) були показані на 1-му каналі українського телебачення і отримали позитивну оцінку глядачів і критиків. Серед них: «Одержима», «Йогана жінка Хусова» , «На полі крові» Л.Українки;  «Що записано в книгу життя» М.Коцюбинського, «Фермерські пригоди» (за п’єсою М.Фора «Біс вселився»). Телепередачі: «Червона калина, чого в лузі гнешся…» (Про життя і творчість І.Франка), «Я маю в серці те, що не вмирає…» (За творами Лесі Українки), «Мова персонажів у комедії Г.Квітки-Основ’яненка «Шельменко-денщик», «Поета душа невмируща» (за творами Т.Шевченка), «Свіча»(за творами В.Симоненка) та ін..

З 1993 по 1997 служила головним режисером Дніпропетровському театру юного глядача,  в якому здійснила постановку семи вистав українською мовою: «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого, «Гидке каченя» Г.-Х. Андерсена, «Москаль-чарівник» І.Котляревського, «Маленький принц» А.Сент-Екзюпері,  «Пригоди Гекльберрі Фінна» за М.Твеном, «Білий Медвідь та Чорна Пантера»  В.Винниченка, «Принцеса на горошині» Г.-Х. Андер-сена, які визнали юні глядачі, колектив театру. Майже кожна вистава була позитивно висвітлена у пресі.

Із 1997  до 2020-го — режисер і артистка  Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. На сцені театру ім.Т.Шевченка багато років йдуть вистави, поставлені Лідією Кушковою: «Наталка-Полтавка» І.Котляревського, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Лісова пісня» Л. Українки,  «Тітонька Чарлі» Б.Томаса, «Сільва» І.Кальмана, «Бал» Л.Кушкової, багато з яких були показані також на сценах театрів багатьох міст України, в тому числі Києва і Харкова, Одеси. Схвальні рецензії на вистави «Назар Стодоля», «Лісова пісня» виходили на сторінках столичної преси  та інших міст України.

Лідія Степанівна — прекрасний читець   літературних творів. У сімдесятих роках за участь у конкурсах, присвячених Тарасу Шевченку (м.Дніпропетровськ) та Івану Франку (м.Львів), була нагороджена  творчими відрядженнями до міст Москви та Ленінграда (Петербурга). У 1981 році отримала диплом другого ступеня на конкурсі гумору в Києві. У 1998 році стала лауреатом  фестивалю «Ялтинська осінь», присвяченого творчості Лесі Українки. Лауреат престижного всеукраїнського  конкурсу  «Сучасна українська драматургія»-2000р, (м. Біла Церква). Лауреат Всеукраїнського фестивалю гумору «Вишневі усмішки»-2001, м. Київ. Того ж року здійснила постановку драми «Назар Стодоля» Т.Шевченка, з якою театр гастролював у Києві на сцені музично-драматичного театру ім. І.Франка. На виставі був присутній Президент України.

У 2001 році отримала ґран-прі щорічного регіонального театрального фестивалю «Січеславна» за авторську моновиставу «Кайдашиха» за повістю І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».   Вистава «Сільва» І.Кальмана (реж. Кушкова Л.С.) визнана кращою музичною виставою («Січеславна»-2008). «Кайдашева сім’я» за І.Нечуєм-Левицьким (диплом «Кращий акторський ансамбль» на фестивалі Придніпров’я «Січеславна -2012» ).

Вистава «Запороги», 2004 року за твором В.Веретенникова була показана на сцені київського драматичного театру ім. І.Франка, на якій були пристутні відомі політики та державні діячі.

У 2005 році відбулась прем’єра оперети «Аршин мал алан» У. Гаджибекова у постановці Лідії Кушкової, створена за сприянням відділення Ліги азербайджанців України. На спектаклі був присутній посол Азербайджанської республіки в Україні Талят Алієв. Вистава, присвячена 120-й річниці з дня народження композитора Узеїра Гаджибекова, мала великий успіх у глядачів. Уривки з неї і сьогодні часто замовляють азербайджанці на свої національні свята.

У 2006 році написала і здійснила постановку вистави-концерту «Бал», присвяченої життю і творчості Т.Шевченка. У 2008р. казка «Коза-Дереза» написана і поставлена Л.Кушковою,  нагороджена дипломом управління культури та мистецтв міської ради. 2010 року здійснила постановку казки «Лускунчик» за Е.Т.А Гофманом та інсценізувала повість М.Гоголя «Майська ніч або утоплена»  (муз. М.Лисенка і нар. пісні). Згодом побачили світ музична комедія «Тітонька Чарлі» О.Фельцмана, «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка, «Кайдашева сім’я» за І.Нечуєм-Левицьким.

У листопаді 2013 року до 95-річчя з дня створення театру здійснила постановку історичної драми сучасника В.Веретенникова «Шалене кохання гетьмана», в якій блискуче зіграла роль Софії, дружини Б.Хмельницького.

Створила близько ста яскравих різнопланових сценічних образів. Кращі ролі:

Партизанка («Вулиця Ладичука» Телефільм. Херсонська телестудія, 1962 р.), Наталка («Горлиця» О.Коломійця – респ. премія), Люба Габай («Я відповідаю за все» Ю. Германа), Оленка «Голубі олені» О.Коломійця – респ. премія), Харитина («Не стріляйте в білих лебедів» Б.Васильєва), Наталя («Лимерівна» за П.Мирним), Анка («Розсудіть нас, люди» А. Андреєва), Настка («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Орися («Незакінчений роман» М. Макаренка),  Джоан («У пущі» Лесі Українки), Оксана («Марина» М. Зарудного за Т. Шевченком), Марійка («Солдатська вдова» М. Анкілова), Харитина («Не стріляйте в білих лебедів» за Б. Васильєвим) Мотря, Аграфена Семенівна і Фенна Степанівна («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Ловійса («Молода хазяйка Ніскавуорі» Х.Вуолійокі — диплом II за кращу жіночу роль на фестивалі заруб. драм. СРСР), Марійка («Солдатська вдова» М.Анкілова), Феся («Циганка Аза» М. Старицького), Пілар («Перепочинок в Арко Іріс» Д. Димова), Катря («Оборона буші» М.Старицького), Памела Кронкі («Дорога Памела» Дж.Патріка),  Гурмижська («Ліс» М.Островського), Марат Казей «Марат Казей» В.Зуба),  Гітель («Двоє на гойдалці» У.Гібсона), Фроська («Піч на колесі» Н.Семенової), Надя («Бульварний роман» Ю.Едліса), Жозефіна («Наполеон і корсиканка» І.Губача), Єлизавета («Королева Марія Стюарт»  за В.Шиллером),  Гітель («Двоє на гойдалці» У.Гібсона), Ольга Панченко («Кафедра» В. Врублевської), Катерина ІІ («Фаворит» В. Пікуля), Перша леді («Міс Америка» В. Канівця), Гурмижська («Ліс» О. Островського), Інесса («З коханням не жартують» П. Кальдерона), Кайдашиха (і автор однойменної моновистави за «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького), Варя Волкова («Конкурс» О.Галіна), які знайшли позитивну оцінку в Дніпровських та всеукраїнських газетах і журналах.

За останні  десятиріччя створила яскраві образи Долі («Лісова пісня» Л.Українки), Жозефіни («Наполеон і Корсиканка» І.Губача), Дориди («Діоген» Б.Рацера, В.Константинова), княгині Рєпніної («Бал» Л.Кушкової), Королеви («Лускунчик» Е.Т.А. Гофмана),  Бабусі («Коза-Дереза» Л.Кушкової), Фени Степанівни («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка), Кайдашихи («Кайдашева сім’я» за І.Нечуєм-Левицьким), Мадам Гібер («Милі дітки» Ф.Кампо), Графині Цецилії («Маріца») І.Калмана, Еухенії («Дерева вмирають стоячи») А.Касони.

Режисер-постановник:

Телефільми на Дніпропетровському телебаченні (разом із  нар. арт. України Валерієм Ковтуненком): «Йоганна, жінка Хусова» (91), «Одержима» (91), «На полі крові» (92) Лесі Українки, «Фермерські пригоди» (93) за  п’єсою «Біс вселився» М.Фора та ін.. (Виконавиця головних ролей).

Дніпропетровський  ТЮГ. «Гидке каченя» Г.Х. Андерсена, «Маленький принц»  за А. де Сент-Екзюпері , «Чорна Пантера і Білий Ведмідь»,  В. Винниченка, «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого, «Москаль-чарівник» І.Котляревського, «Принцеса на горошині» Г.-Х.Андерсена, «Пригоди Гекльберрі Фінна» М.Твена та ін.

Дніпропетровський театр ім.Т.Шевченка. «Без вини винні» О. Островського (1995), «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1997) «Шлюб за оголошенням» В. Канівця (1998), «Мірандоліна» («Господиня готелю») К. Ґольдоні (1999), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (2001), «Конкурс» О. Галіна (2002), «Операція «Мільйончик» В.Селезньова (2002), «Бульварний роман» Ю. Едліса (2002), «Страсті за Торчаловим М. Воронова (2003), «Лісова пісня» Л.Українки (2003), «Запороги» В.Веретенникова (2004), «Аршин мал алан»  У.Гаджибекова (2005), «Бал» (2006), «Все добре, що кінчається добре» У.Шекспіра (2006), «Сільва» І.Кальмана, 2007 («Краща музична вистава на фестивалі «Січеславна-2007»), «Коза-дереза» Л.Кушкової (2008), «Лускунчик» Е.Т.А. Гофмана (2009), «Майська ніч» за М.Гоголем (2010), «Тітонька Чарлі» (за Б.Томасом) (2011), «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка (2011), «Кайдашева сім’я» за І.Нечуєм-Левицьким (2012). «Милі дітки» Ф.Кампо (2013), «Шалене кохання гетьмана» В.Веретенникова (2013), «Я бачив дивний сон» за І.Франком(2014), «Пеппі Довгапанчоха» за А.Ліндгрен (2014), «Я вам цей борг ніколи не залишу» за Л.Костенко (2015), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М.Кропивницького (2015), «Дерева вмирають стоячи» А.Касони (2017), «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого (2017), «За надмірну любов» М.Матіос/М.Проценко (2018),»Суд і сповідь» («Маруся Чурай» Л.Костенко) (2019), «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка, «Про що нашептала зірка» В.Воробйової, 2019 р.

Дніпродзержинський театр ім. Л.Українки : «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка, «Коза-Дереза» Л.Кушкової, «Маруся Чурай» Л.Костенко.

Постановкам Лідії Кушкової притаманні реалізм, яскравість, ясність думки, простота форми.

Автор п’єси «Бал», музичної казки у віршах «Коза-Дереза»  та інсценізацій «Майська ніч» за М.Гоголем, «Кайдашева сім’я» за І.Нечуєм-Левицьким.  Навесні 2013 року на Фестивалі української казки (м.Дніпропетровськ) Л.Кушкова за свою музичну казку за народними мотивами «Коза-Дереза» була нагороджена двома дипломами у номінаціях «Кращий автор п’єси» і «Краща драматична вистава».

Нагороджена багатьма медалями і відзнаками Міністерства культури України, Дніпропетровської облдержадміністрації, облради та міської ради.

Була віруючою, чесною людиню. Ходила до церкви. Робила людям добро без користі.

«Якщо людина талановита, то талановита у всьому» — існує такий вислів.  Закінчила в юності курси і була хорошою швачкою. Вишивала бісером. Мала чудове почуття гумору. Писала вірші і гуморески. У Лідії Степанівни була чудова пам’ять. Знала не тільки свої ролі та партнерів, але й повністю п’єcи, які поставила.

 

Віктор Шевченко

 

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ !

Гітель («Двоє на гойдалці») У.Гібсона , 1983 р.

Фото арт. Миколи Королькова

Катря («Оборона буші» М.Старицького)

Нар. артисти України Лідія Кушкова та Володимир Шевченко у виставі «Лимерівна» за П.Мирним

Дорида («Діоген»)

Графиня Цецилія («Маріца») І.Кальмана

 

Жозефіна («Наполеон і Корсиканка») І.Губача