Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На чиєму боці ти станеш? (Рецензія на виставу «Де твій брат Авель?»)

Прем’єра

На чиєму боці ти станеш?

У Дніпровському національному українському музично-драматичному театрі ім. Т.Шевченка дуже активно і цікаво працює мала сцена, репертуар якої вельми різноманітний  і позначений творчим пошуком, експериментом. Є й актори, які саме за це найбільше полюбляють малу сцену, і мають вже тут свого постійного глядача.

Серед них заслужений артист України Вілен Головко. Актор більше схильний до серйозного, класичного, історичного , а також і сучасного матеріалу. Створені ним моновистави завжди майже повністю придумані, поставлені, оформлені – і сценографічно, і музично — ним самим. Найбільш помітні і вдалі роботи —  «У катакомбах» і «На полі крові»  Лесі Українки,  сповідь «Повернення до раю» за щоденниками і творами Тараса Шевченка, «Старий і море» за повістю Хемінгуея та ін.

А недавно Вілен Романович запросив глядачів на нову прем’єру — «Де твій брат, Авель?» Юліу Едліса. У свій час ця п’єса настільки була розкритикована, що авторові навіть перекрили доступ на сцену більш, як на 10 років. Драматургія   та і проза Юліу Едліса завжди були гострими, не давали готових рецептів виходу з проблем, тяжіли до історичних сюжетів. Та водночас вони дуже широко ставилися по всьому Союзові і за рубежем, його багато перекладали, знімали фільми за його творами і сценаріями. Він належав до письменницької еліти 60-десятників.  Юліу Едліс помер  вже понад 10 років тому, і, можливо, сьогоднішньому глядачеві не настільки добре знайомий, тим більше треба бути вдячними Віленові Головку, що він повернув нас саме до цієї п’єси, яка у наш час знову набула актуальності. Втім, тут справа навіть не тільки у ставленні до фашизму, скільки до питання моральності. Що може, а чого ні в якому разі  не може собі дозволити людина, до якої межі вона може дійти у поступках і у виправданні своїх вчинків.

На сцені один артист відтворює діалог двох людей, які випадково зустрілися  у 1965 році на березі моря на відпочинку. І раптом виявилося, що ця зустріч фатальна, бо їй передувала інша —  під час війни у фашистському концтаборі, де обидва спочатку були ув’язненими із загрозою знищення. Один з них таки повернувся «з того світу», бо був розстріляний і дивом врятувався з-під купи мертвих тіл. Другий тоді вже був по інший бік, він був серед тих, хто стріляв. Зрада? Але він пояснює, що хотів тільки вижити, аби згодом втекти до своїх і продовжувати боротьбу з фашистами.  Артист навіть не намагається зовнішньо передавати різницю між цими людьми. Діалог йде настільки напружений, що ми без великих зусиль за інтонаціями, за поглядами та виразом обличчя впізнаємо, хто перед нами. Головко втягує нас у цю суперечку, примушує ніби спробувати себе на позиції одного й другого і знайти, чий же шлях праведний, хто кому Авель, і хто кому Каїн.  Так,  нагадавши  біблійний сюжет і його героїв, драматург, а через нього і актор примушують задуматися над вічними поняттями  Добра і Зла. Це не так просто. І не всякий захоче та й зможе зазирнути собі в душу через десятиліття, коли, здається, все пройшло, забулося. Та ні… Не забулося… Виявляється, чорна совість тільки причаїлася у куточку. Як жити далі?

Вілен Головко любить грати для молоді, часто показує свої вистави у школах, вишах, і тим більша його заслуга у даному випадку, що він говорить про головні у житті людини речі.

Тетяна АБРАМОВА