Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

Відгук про виставу «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»

Кохання за черевички не купити…

А якщо вони  із золотом?..

 

Наприкінці місяця лютого зима таки знову нагадала про себе, ущипнувши за щоки дніпрян морозцем.  Та хіба це зима у порівнянні з тією, що була у «Різдвяній ночі» нашого класика Миколи Гоголя, тоді, коли  чорт закрутив навмисне  страшенну люту завірюху і цікавий сюжет одноразово!  Переконатися у цьому змогли глядачі 24 лютого на прем’єрі музичної комедії «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», що з успіхом пройшла  в Дніпровському українському музично-драматичному театрі ім. Т.Г.Шевченка, який нещодавно отримав статус «національний». Постановка Володимира Назарова, вірші поета і журналіста Петра Маги.  Це не перша сумісна робота відомих митців. За останні два роки у даному театрі режисер і поет стали співавторами таких успішних музичних вистав: «Жив собі пес», «1 день із 1000 ночей» і «Піросмані». Володимир Назаров за короткий термін написав  не тільки достойну музику, але й цікаву інсценізацію безсмертної повісті, сюжет якої, як ми знаємо,  казково-фантастичний.

Події розгортаються на хуторі біля Диканьки за славних часів українського козацтва.  Вакула, хороший коваль і  маляр, безнадійно закоханий в Оксану, дочку козака Чуба. На колядках в ніч перед Різдвом Оксана жартома обіцяє вийти за Вакулу заміж, якщо він дістане їй черевички, які носить сама цариця. Розуміючи, що йому ніколи не виконати цього прохання, Вакула з горя хоче втопитися. Але до рук хлопця несподівано потрапляє Чорт, який прийшов за любовними втіхами до його матері, спокусливої Солохи. Раптом Вакулі спадає на думку цікава ідея – дістатися до цариці верхи на рогатому, до самого Петербурга. Потрапивши разом із невдоволеними запорізькими козаками до палацу Катерини другої коваль, на здивування , отримує черевички такі, які забажала його кохана. У фіналі – хеппі енд: Оксана зізнається,  що і без усяких там черевичків із золотом вийде за Вакулу, тому що давно встигла в нього закохатися.

Переповнений зал із задоволенням слухав як  досить складні партії Оксани (Яна Корольова), Вакули (Максим Кузнецов), Солохи (Олена Завгородня), Чорта (Ігор Томілов), так і кумедні та нехитрі, але такі, що швидко запам’ятовуються, арії Голови (Дмитро Прищепо) , Дяка (нар. арт. Укр. Віктор Гунькін),  Пліткарок у виконанні заслуженої артистки  України Валентини Сушко, Ольги Радочинської та Людмили Кусакіної.

Слід  зазначити, що у виставі режисером оригінально вирішені фантасмагоричні сцени з Чортом, у якого з’являється ще й кумедний маленький чортик-помічник (Ярослав Безкоровайний). Серед вдалих знахідок – здатність Чорта перевтілюватися в різні персонажі. Так, у палаці цариці, Вакула пізнає його в образі Потьомкіна, який згодом розкриває свою імперську, загарбницьку  суть в зневажливій арії-зверненні  до народу.

Красуня Оксана у виконанні Яни Корольової не бездушна і легковажна реготуха,  як, наприклад, у відомому однойменному художньому фільмі О.Роу, а чуйна дівчина, яка поступово  закохується у талановитого коваля-маляра Вакулу,  якого грає молодий, перспективний співак-тенор Максим Кузнецов.  Артистка Корольова поступово  розуміє, що  трохи перегнула палку в кепкуванні з хлопця,  щиро сумує за ним, після того, як дізналася, що він начебто наклав на себе руки, про що і свідчить придумана режисером картина жахливого сну її героїні.  Коли на пропозицію Вакули побратися, вона відповідає – «так», це звучить цілком логічно й закономірно.

Глядач від душі сміявся з комічних ситуацій, у які потрапляли  Дяк і Солоха у виконанні народного артиста України Віктора Гунькіна, який спіймав потрібні смішні нотки і підібрав яскраві характерні фарби  та сексапільної Олени Завгородньої із потужним меццо сопрано. Викликали жваву реакцію також гумористичні  фрази козака Чуба, якого грає досвідчений майстер комедії народний артист України Григорій Маслюк.

Не можна не захоплюватися феєричною сценографією Бориса Голодницького та витриманими  у стилі тих часів костюмами Ольги Іванової. Оркестр під керівництвом Юрія Бєдніка звучав злагоджено і негучно   Звучали у музичній комедії також і українські народні пісні, що подекуди, можливо, були  зайвими, як , до речі,  і не гоголівський пролог із політиком, подальша доля якого так і залишилася невідомою у виставі.  На поклоні глядач довго не відпускав виконавців за куліси шаленими оплесками,  тим самим зробивши найкращий подарунок  режисерові Володимиру Назарову на його День народження. У цілому, враження від вистави святково-позитивне. Тепер репертуар шевченківців, окрім популярної  «Майської ночі», має ще й різдвяну…

                                                       Вітольд Придніпровський